Глава 1

— Еліс, привіт. У мене невтішні новини – тільки-що знову знайшли труп нашого працівника, – у кабінет увірвалася моя помічниця, права рука і просто найкраща подруга Джорджина.

Із Джорджі ми товаришували років п'ять, не менше. Звісно, це невеликий термін дружби, але за цей час ми навчилися довіряти одна одній. Зі сторони виглядає дивною приятелювання кіцуне з вовчицею-перевертнем, та нарешті мені вдалося знайти близьку по духу істоту, яка розуміє мене з пів слова. Джорджина – спокійна, урівноважена, стримана, а я – повна протилежність... У багатьох випадках вона слугує острівцем здорового глузду, тоді як я найчастіше керуюся інстинктами, готова все спопелити на своєму шляху.

Моя подруга-брюнетка полюбляє носити стрижку каре, що додає гламурності красивому обличчу з виразними вилицями. Соболині брови здивовано здіймаються над великими очима кольору грозового неба. Джорджі завжди проводжали зачудовані чоловічі погляди, та знайомитись з рішучою заступницею керівника компанії «Фоксістрім» ніхто не наважувався.

— Хто цього разу? – втомлено потерла в пальцях талісман – велику світло-рожеву перлину на золотому ланцюжку.
— Глорія Рівз. Тіло знайшли в мансарді сьогодні о восьмій ранку, – подруга сіла навпроти у крісло.
— Що з нею сталося? Глорію вбили? – зацікавлено запитала я.
— Так, знову вбивство, – з сумом промовила Джорджі, – У неї розкроєний череп, – безбарвним голосом повідомила помічниця. Я шоковано ахнула.
— Навіщо вбивати бідну дівчину?! Та ще й так жахливо? – усі почуття виплеснулися в зойку.
— Можливо, тому що вона з нашого світу, – припустилася думки брюнетка.
— Вона не чинила нікому зла. Яка друга іпостась була в дівчини?
— Здається, що кролик. Також у Глорії були і інші здібності, зокрема, вона з легкістю зчитувала емоції і думки клієнтів. Вона швидко пересувалася кар’єрною драбиною. Та є ще дещо, що ставало причиною її нервових зривів. Дівчина була емпатом, тому приймала все близько до серця. Дуже шкода Глорію, колеги не можуть прийти до тями від чергового злочину на фірмі.
— Не розумію, чому її вбили? Я хотіла запропонувати їй очолити одне з нових відділень на тому тижні.
— Не завжди для злочину потрібна підстава, – очі Джорджі перетворилися на лід, – Але вбивця відповість сповна за свої вчинки, це вже я йому гарантую.

Сьогоднішній день ознаменувався черговим стресом. Уже близько трьох тижнів тому розпочалися кровопролиття, та вийти на слід злочинця не вдавалося. Якби тільки поліція займалася своїми справами, та відчуваю, що в кінці-кінців зроблять винною мене. Жодних зачіпок, жодних доказів – вбивця майстерно замітає сліди.

Я втратила сон і відчуття часу, самостійно намагаючись розплутати злочини, та теж безрезультатно. Кіцуне славляться здатністю розставляти пастки та навіювати оману, та цього разу якась невідома сила грає сильнішими фігурами, заганяючи мене в глухий кут.

Згадавши, що нічого майже добу не їла, вирішила підтримати сили шоколадними цукерками. Відкривши дверцята шафи, витягла коробку з улюбленими ласощами. Чомусь на поличці не помітила статуетки, подарованої Джорджиною на День народження.

— Глорія подавала великі надії... Тому її просто прибрали з шляху, – кинула до рота цукерку з мигдальним горішком, – Думаєш, вона стала жертвою кар’єрної інтриги? Та як вона не змогла відчути небезпеки, якщо тонко сприймала емоціїний стан оточуючих? Дивно все це.

— Дівчина випадково перейшла дорогу більш амбітному співробітнику або просто виявилась не в тому місці і побачила щось заборонене. Можливо, всі ці смерті не випадкові? – Джорджі продовжувала висловлювати власні версії.

— Зараз не час будувати здогадки, – я вчасно схаменулася, – Поліція вже приїхала?

— Так, тепер справу розслідує офіцер із столиці. Розумієш, таємниця слідства, як завжди. Стороннім дізнатися про знайдені зачіпки – зась. Та і нам не потрібна зайва слава в ЗМІ, інакше чекати скандалу. Вся рідня покійних з нашого світу, тому земляни навіть не підозрюють, що коїться на фірмі. Якщо журналісти «рознюхають» про злочини – твоїй репутації настане кінець, – брюнетка спохмурніла, – Сподіваюся, ти не причетна до вбивств?

— Я багато чого не пам’ятаю про події останього місяця. Коли намагаюся згадати, що робила вчора ввечері і сьогодні рано вранці, починає боліти голова. Перед очима якась різнокольорова мозаїка, частинки якої постійно переміщуються, не даючи зібрати спогади докупи. Я не впевнена у власній непричетності.

Джорджі застигла в нерішучості від жахливої здогадки. Завжди спокійна і врівноважена красуня-вовчиця не знала, як відреагувати на почуту новину. Ми почули звук голосів з приймальні. Не вистачало ще відвідувачів – я не готова нікого бачити, тим більше спілкуватися у даній ситуації.

Секретарка Енн чемно постукала у двері:

— З вами хоче поговорити поліція, міс Алісіє.

У кабінет зайшов молодий слідчий у званні старшого лейтенанта і його напарник.

— Доброго ранку. Дозвольте представитись – старший лейтенант Макс Векслі, а це мій напарник – лейтенант Ніколас Даймонд. Міс Джорджино, будь-ласка, залишіть нас наодинці з вашою керівницею – міс Алісією. Не хвилюйтеся, потрібно пройти просту формальність і відповісти на ряд запитань.

— Будьте здорові. Джорджі, все гаразд. Я поговорю з офіцерами кілька хвилин, – звернулася до подруги. Джорджина кивнувши, вийшла за двері.

— Міс Алісіє, справою зацікавилися в столиці. Я спеціально приїхав розібратися із загадковими вбивствами у вашій компанії. Я розумію, що ви не бажаєте розголосу такої делікатної справи, але незабаром чекайте скандалу у пресі. Журналісти не зупиняться ні перед чим, вже декількох я помітив у кущах біля паркану вашої фірми. Хтось із співробітників «зливає» інформацію, тому будьте обережні у висловлюваннях.

— Так, розумію. Але я впевнена у надійності підлеглих. Вони перебувають у шоці від вбивств аж чотирьох колег, та ніхто не буде говорити про це з журналістами, - я широко відкрила очі від хвилювання, не вірячи власним вухам.