Глава 11. Будні герцогині та візит королеви

Кірана аль Адаш

Не думала, що коли-небудь скажу це — але шад Лорг, як мій законний чоловік, повністю мене влаштовував. Наразі. По-перше, наше з ним спілкування звелося до «доброго ранку» і «смачного» перед спільними сніданками, і коротким «на добраніч» після вечері, якщо він взагалі повертався до маєтку. Що було аж... Один раз?

Наступного ранку, після «шлюбної ночі» ми відправилися в герцогський маєток, де він представив мене слугам та управляючому як господиню будинку та надав право наказувати та діяти від його імені. Досить щедра пропозиція з його боку. І необачна. Але мені ж на руку. Як тільки він поїхав «у справах», тобто майже одразу після того, як вперше переступила ґанок його маєтку, я розпорядилася підготувати мої особисті покої. На зауваження управляючого, що покої герцога і герцогині — суміжні кімнати, і мої кімнати вже підготовлені, спочатку спокійно оглянула покої герцогині, а потім обрала покої в іншому кінці коридору та наказала підготувати їх. 

На численні запитання, що саме мені не сподобалося і що вони можуть змінити, щоб «герцогиня була задоволена» лише повторила свій наказ. Управляючий спохмурнів, прислуга перешіптувалися, але врешті всі заворушилися і почали діяти. Наказ є наказ.

Залишок дня провела в компанії швачок — потрібно було організувати гардероб, і бажано саме такий, який потрібен мені: зручні домашні сукні, штани та сорочки, звісно, і суконь «на вихід» замовила, без цього ніяк. Герцогиня все-таки.

Як не старалася відволіктися на буденні справи, та думки самі собою поверталися до шад Лорга. Як він відреагує на моє самоуправство? По суті — я принизила його цим розпорядженням. Одна справа — його обіцянка, яку дав мені наодинці... Зовсім інше — так відкрито демонструвати відсутність близькості між нами.

Того дня він так і не з'явився, лише прислав слугу із запискою «не чекати його на вечерю», що я із задоволенням зробила.

Проте нервове очікування лише посилювалося — я все ніяк не могла заснути і зовсім не почувала себе в безпеці. Все прислухалася до звуків в коридорі — чи не повернувся часом шад Лорг?

Я не могла довіряти тим його обіцянкам. Очікувала, що ось зараз зʼявиться, щоб потягнути до себе в кімнату. І буде в своєму праві.

Він так і прийшов, а я врешті заснула, прокручуючи в голові можливі варіації майбутніх подій.

На ранок я зустрілася з ним в малій їдальні, куди мене покликала одна із служниць.

Герцог виглядав спокійно і зібрано, наче не був в курсі мого маленького саботажу. Але, судячи з похмурого управляючого, якого я зустріла в коридорі, шад Лоргу доповіли, де ночувала його дружина.

Де ночував шад Лорг, звісно, нікого і не цікавило — чоловікам дозволено все і навіть більше.

— Доброго ранку, — він відставив каву вбік та врешті підвів на мене очі. 

Ось, зараз почнеться. Але після мого «Доброго ранку» він кивнув слугам, щоб  ті почали накривати на стіл. На його «Смачного» я вже зовсім розгублено відлунила «Смачного» і з подивом дивилася як він починає їсти, ігноруючи мене.

Врешті і я взялася до страв, але оцінити їх смак не могла — я не вірю, що він це так залишить, ну не вірю! Я ж його принизила! Зачепила честь чудовиська! Який чоловік спустить таку поведінку? Зробить вигляд, що нічого не відбувається? Чи тут інший підступ?

Врешті він досить швидко закінчив снідати, та першим встав зі столу.

— Мушу повертатися на службу, — прокоментував та спокійно пішов на вихід.

І вже, коли я проводжала поглядом його спину, він зупинився в дверях та повернувся до мене в півоберту.

— Вам не сподобалися герцогські покої?

Відклала виделку, ніж затримався в руці лише на секунду, але також відклала і його.

— Мені більше до вподоби ті, які я собі обрала, — намагаюся не видати свого хвилювання, але відчуття наче перед боєм. Я готова до будь-якої його реакції. 

— Добре, — розвертається і врешті виходить.

Мабуть, це була найдовша наша розмова за ці два тижні подружнього життя.

Єдиний виняток — сьогоднішній ранок. Герцог вперше не з'явився на сніданок, який став певною сімейною традицією, як би це смішно не звучало.

Взагалі не ночував в маєтку? Це насторожувало. Зміна звичної поведінки — не до добра. Яка ж причина його відсутності?

Та цього разу очікувати відповіді довго не довелося — вартувало лише сісти на своє місце, як управляючий заледве не вривається в їдальню та сповіщає про візит її Величності королеви Іларії. Цікаво. Просто збіг? Не вірю.

Втім, королева вже входить до їдальні і я присідаю в реверансі.

— Вітаю, вас Ваша величносте.

— Можна просто Іларія, — посміхається та обіймає мене, наче близьку родичку.

Змушую себе не відсахнутися і перетерпіти обійми. Один, два... вона відсторонюється і знову мені посміхається.

— Вирішила скористатися тим, що Рейнард затримав твого чоловіка в палаці, і нарешті познайомитися ближче.

Значить шад Лорг у палаці. Щось сталося? Чи може це бути пов’язано з Файросом?