Глава 9. Обітниці в храмі чотирьох стихій, первородних Світла і Темряви

Сайлас шад Лорг

Розкішна зелена сукня підкреслює талію, а волосся вогняною хвилею вкриває відкриті плечі. От тільки на фоні яскраво-рудого волосся її обличчя бліде, майже біле. Наречена не виглядає щасливою. Та чи можна їй за це дорікнути? Втекла від одного небажаного шлюбу, щоб одразу втрапити в інший. А враховуючи, яка «слава» ходить про мене у Файросі, не дивно чому вона на мене так реагує.

Брат підводить Кіру та вкладає її долоню в мою. Її рука настільки холодна, що я б нізащо не повірив, що вона вогняна магиня, якби не знав це напевно. Таке враження, що її на ешафот привели, а не у храм...

Відганяю непрохані думки та врешті повертаюся до храмовника, що стоїть між нами і вівтарем стихій, Світла і Темряви. Окрім нас, в каплиці ще присутні Рей та Іла, які стоять з обох боків, як свідки. Ось і все. Ніякого натовпу та гучних гулянь після. Хоч в чомусь пощастило.

— Діти мої! — хоча храмовник говорить тихо, але його голос звучить чітко та урочисто. — Ви прийшли до цього храму, до Вівтаря чотирьох стихій та первородних Світла і Темряви, щоб укласти між собою таїнство подружжя. Справжній шлюб вимагає повної і добровільної згоди. Тому, перед тим, як ви обміняєтеся своїми обітницями, я мушу запитати вас про вашу волю та наміри.

Він робить паузу, я відчуваю як на мить здригаються холодні пальці в моїй долоні.

— Чи прийшли ви сюди, щоб укласти подружжя, вільно і добровільно?

— Так, — відповідаю твердо, і чує тихе «так», що луною наздоганяє мою відповідь.

— Чи обіцяєте ви любити і шанувати одне одного доки ваші душі не повернуться до єдинопочатку?

— Обіцяю, — знову тиха відповідь Кіри тоне в моєму голосі.

— Чи готові ви привести дітей в цей світ та виховати їх згідно із законами чотирьох стихій та первородних Світла і Темряви?

— Готовий.

Цього разу я чую тільки свій голос. Повертаю голову в бік моєї нареченої. Був впевнений, що ще більше збліднути неможливо. Але зараз вона взагалі на привида схожа.

Храмовник також занепокоєно дивиться на мою наречену, брат починає хмурніти, Іла схвильовано переминає поділ своєї сукні.

Досить сильно стискаю тендітну руку в своїй долоні, щоб привести Кіру до тями.

— Готова, — відповідає голосно, та її очі на мить спалахують вогнем.

Храмовник ледь помітно видихає, напруга спадає з його плечей, і він продовжує:

— Тепер ви можете обмінятися вашими обітницями.

— Я, Сайлос шад Лорг, беру тебе, Кірану аль Адаш, собі за дружину і приймаю твій вогонь як частину тебе.

— Я, Кірана аль Адаш, беру тебе, Сайлоса шад Лорга, за чоловіка і приймаю...— запинається, робить вдих і продовжує. — твою темряву як частину тебе.

Храмовника задоволено киває та говорить заключні слова:

— Нехай Стихії стануть свідками вашої присяги: вогонь — щоб ваші серця ніколи не згасли; вода — щоб змивала образи та сумніви; земля — щоб утвердила ваш союз у міцності; повітря — щоб розвіяло всі перешкоди на вашому шляху.

А Темрява й Світло — хай переплетуться у вашій долі, створюючи нову гармонію. Віднині ви єдине ціле.

Він кладе свої руки поверх наших долоней та змикає мої пальці навколо руки Кіри. На мить здається, що шкіру обпікає полум’я, але це відчуття швидко минає.

Храмовник відпускає наші руки та відступає. Ми вклоняємося, цього разу майже синхронно та йдемо до виходу. Рей з Ілою йдуть позаду нас.

Обряд вінчання завершено. Попереду легка «святкова» вечеря разом з королем та королевою, а потім — шлюбна ніч.