Перлина

Розділ 14

Вранці мене розбудила Хельга, вона принесла сніданок, а сама вийшла з кімнати. Коли я вже майже покінчила зі сніданком вона зайшла до кімнати з сукнею, цього разу сукня була королівського синього кольору.

Сукня як і попередні, мені личила, та підкреслювала форми. Браслет який вчора залишили в мене на ліжку, з темно синіми сапфірами, доповнював образ. Зачіску сьогодні мені зробили досить просту, закололи декілька пасм шпильками на потилиці, та прикрасили живими квітами. Нанесли легкий макіяж, образ був завершений. Мені подобалось те що я бачила в відображенні дзеркала.

-                     Готово, пані. Вчитель вже на вас чекає. Я проведу вас.- здається дівчина теж була задоволена результатом своїх старань.

-                     Дякую, ходімо швидше, не хочу змушувати вчителя чекати в перший день.

Я підвелась, і служниця слухняно повела мене. Заняття проходило в просторому кабінеті, неподалік вікна стояв стіл і декілька стільців. Всі стіни кімнати були заставлені шафами с книгами, в одному з кутків стояв великий білий рояль.

Вчителем виявився чоловік, на вигляд йому було років сорок. Він шанобливо вклонився коли я увійшла до кімнати.

-                     Пані Анто, радий вас вітати, мене звуть Альберт Честер, від сьогодні я буду вашим вчителем з історії, та магічного бою.

-                     Дякую, навзаєм.

-                     Я пропоную починати, щоб не втрачати час, його і так мало, за декілька годин прибуде інший вчитель, з етикету та танців.

-                     Добре.- я не заперечувала. Особливо мені кортіло дізнатись що ми будемо робити на уроці магічного бою. Тому я сповнена ентузіазму покрокувала до столу.

На столі було необхідне приладдя, підручники, сувої, блокноти, листи та перо, але без чорнил. Я почала нишпорити по стому в пошуках чорнильниці.

-                     Воно чарівне, чорнило непотрібне.- пояснив мені пан Честер, мабуть, помітив моє здивування.- почнемо з історії.- почав вчитель.

Нічого нового я не почула, щось прочитала в книгах що дав Натаніель, щось в книзі Трісс. При згадці про дівчину, я згадала про сумку в яку поклала книгу, коли рятувалась від полум’я. з того дня я її не бачила. За нагоди спитаю принца про неї. Все ж книга належала не мені. Можливо колись ми з Трісс ще побачимось, і тоді я поверну їй книгу.

Чоловік завершив заняття історією та одразу перейшов до магії.

-                     Мені повідомили, що ваша магія ще не дала про себе знати. Нічого страшного в цьому немає. Таке іноді стається, але рано чи пізно магія пробуджується, якщо не самостійно, то від певного тригера. Зараз ми спробуємо вам допомогти з цим.- Він взяв зі столу скриньку і дістав великий чорний камінь.- за допомогою цього каменю ми зможемо дізнатись стихію вашої магії, але я більш ніж впевнений що ви володієте стихією води. Бо всі ваші попередниці володіли тією стихією, до королівства якої потрапили.- це я вже знала, принц розповів.- візьміть кулю в руки, подивіться на неї уважно. Тепер заплющте очі та уявіть кулю, придивіться до неї, якого вона кольору? Чи рівна вона? Наблизьтесь до неї, спробуйте  торкнутись. Що ви бачите?

Я виконувала всі його настанови, сиділа з заплющеними очима, тримала в руках камінь, уявляла його. Я бачила щось на кшталт перлини. Наблизившись блище, я спробувала торкнутись її, але мене ніби струмом вдарило. Тож я сіпнулась, від чого з рук вилетів чорний камінь, відкривши очі я побачила що вчитель легко його спіймав.

-                     Вибачте, я випадково.

-                     Нічого страшного. Розповідайте що бачили?- спокійно почав розпитувати вчитель.

-                     Я бачила великий камінь, він був як кулька, такий рівненький. Колір білий, перламутровий. Загалом як перлинка.

-                     Добре,- але за виразом його обличчя був не дуже схоже що все «добре».- що відбулось коли ви торкнулись до нього?

-                     Мене ніби струмом вдарило.- за виразом обличчя Честера було зрозуміло, що він і поняття не мав що таке струм.- Тобто блискавкою. Було боляче.

Він спохмурнів, та здається про щось задумався.

-                     Зазвичай, цю, так би мовити, «перлину» бачать ті в кого не має магії, але при дотику, вона просто зникає, а не б’є блискавкою.

-                     І що це означає?- поцікавилась я.

-                     Не знаю, ще ніколи з таким не стикався, але спробую дізнатись.

Він почав порпатися у власній сумці, звідти він дістав щось замотане в оксамитову червону тканину, відставив сумну, і почав знімати тканину, під тканиною виявилась велика прозора куля.він простягнув її вперед, прибрав руки, а куля залишилась в повітрі, вона наче левітувала.

-                     За допомогою цієї кулі я спробую дізнатись ваш магічний потенціал, тобто наскільки сильна ваша магія.

Він коротко пояснив, та почав читати закляття, він робив ще дуже тихо, якщо не прислухуватись, то здається що він просто ворушить губами. Потім різко припинив, в цей момент куля почорніла. Честер широко відкрив очі та з подивом витріщився на кулю, мені навіть здалось що в його очах промайнув страх. Він простягнув руки до кулі, та легенько впала йому в долоні. Він загорнув її в ту ж тканину, та поклав до сумки. А я в очікувані пояснення дивилась на нього. Він підняв очі на мене, але здається не поспішав говорити.

-                     Пане Альберт, що це означає? Чому ви стурбовані?

-                     Чесно кажучи я і сам не розумію що це.

Певний час ми сиділи мовчки, в повітрі повисла незручна пауза, чоловік сидів задумливо вдивляючись в умовну точку в просторі. Яв очікувані наступних його слів тупо витріщилась на нього.

-                     Ви так і будете мовчати?- звернулась я до нього, терпець мені увірвався.

Він шумно видихнув, закрив очі, схилив голову, та затиснув своє перенісся вказівним та великим пальцями правої руки. Потім підняв голову, склав руки на грудях, та підняв на мне очі.