Я завжди допоможу

Розділ 13

Цього разу мені не снились жахи чи бабуся. Не знаю скільки я проспала, але розбудив мене стук у двері. Прокинувшись я роззирнулась, за вікном вже було темно, кімнату освітлювали кристали, Марс так і лежав на софі, його очі були розплющені, він дивився на двері. І я згадала власне чому прокинулась.
- Заходьте.
У кімнату зайшов Елай. здається він здивувався побачивши аміса лежачи на софі.
- Вибачте що потурбував, я прийшов за Марсом, але здається йому і тут добре.
- Та наче не погано.- я посміхнулась, він дійсно здавався задоволеним.
- Ми вже підемо, гарного вечора.- він свиснув, аміс зістрибнув і пішов за господарем.
Я відклала книгу, підійшла до туалетного столика, трішки поправила зачіску. Та задивилась у вікно, воно виходило в сад, захід сонця був неймовірний, різні відтінки рожевого, фіолетового та багряного переплітались між собою. Через це і все навколо здавалось рожевим. В цей момент я захотіла взяти телефон, сфотографувати цю красу, та запостити в соцмережі, але згадала про тяжкі реалії, що більше я нічого не зможу запостити. Від роздумів мене відірвав стук. Хто ж на цей раз.
- Заходьте.
Двері відчинились, до кімнати зайшов принц з незнайомою мені дівчиною. Вона була дуже схожа на Натаніеля, не важко було здогадатись, що це його сестра, Далія.
- Анто, я хотів би тебе познайомити з Далією, я тобі про неї розповідав.
- Привіт,- дівчина привіталась і подарувала мені сліпучу посмішку.
- Привіт, дуже приємно познайомитись.
- Я ще вчора хотіла прийти, але Натаніель наполягав що ти дуже стомлена і заборонив.
- Його високість має рацію, я дійсно майже весь вчорашній день проспала.
- Сьогодні тобі краще?
- Так набагато, вже чекаю на наступний день, щоб почати уроки.
- О, то тебе будуть навчати. Я можу тобі допомагати, пояснювати якщо щось буде не зрозумілим, звертайся як буде треба допомога.
- Добре, буду звертатись.- все ж знайомство з новим світом річ не легка, то допомога зайвою не буде.
- Пропоную разом повечеряти та познайомитись блище. Як вам така ідея?- втрутився в нашу розмову Натаніель.
- Мені здається чудово.- одізвалась Далія, і з надією на мою згоду невідривно дивилась на мене.
- Так, мені теж подобається.
- Тоді ходімо в сад, погода чудова, тим паче з кожним днем холоднішає, і треба користуватись можливостями, поки є шанс.
Ніхто не був проти тому ми пішли в сад, Далія розповідала мені дещо про людей, портрети яких висіли на стінах. Натаніель ненадовго пішов від нас, щоб повідомити слугам на кухні, що ми втрьох вечеряємо в саду. Ми з Далією проходили повз вже знайомий мені портрет лорда Треворі, того що мандрівник світами.
- Тобі розповіли про останнього мандрівника?- з азартом в очах запитала принцеса.
- Ні, знаю лише що його вбили років 70 тому.
- Не просто вбили.- перейшла на шепіт дівчина.- Він був магом вогню, генерал війська. Його вбив мій дідусь, власноруч. Ходили чутки що він офіційно одружився з принцесою Аврелією, яка безслідно зникла в день штурму їх столиці. Хтось вважає що вона просто втекла, хтось каже що її теж вбили. А є й ті, що думають ніби генерал Далтон переніс її в інший світ. Хоча це не може бути правдою, бо тоді він би помер до того як до нього дістався мій дід.
- Цікаво.- я слухала її з дитячою цікавістю, я читала про чутки з приводу одруження, але таких подробиць я не знала.
- Так, але хто знає як сталось насправді.
Вона продовжила свої розповіді про інших визначних постатей свого королівства. Нас вже наздогнав Натаніель, в саду приємно пахло квітами, осіння свіжість збадьорювала. Нам досить швидко принесли вечерю, ми насолоджувались стравами, та розмовляли про деякі місцеві традиції. Виявилось, що приблизно за місяць в столиці буде грандіозне свято, на честь завершення зборів урожаю. Зазвичай у цей день король повідомляє якусь важливу та радісну звістку.
- Повинно бути багато розваг, вистав, буде гуляння. Це один з найкращих днів у році. Ти також маєш приєднатись, там буде мало не все королівство.
- Мені вже хочеться дізнатись як все буде. Таке я точно не пропущу.
- От і добре. Отже, завтра ти почнеш навчання, тебе там усьому навчать, етикет, історія, традиції, танці, володіння магією. Вона вже проявилась?
- Ні, на жаль.- це мене дійсно засмучувало.
- Ти вмієш битись на мечах? Чи щось таке?- спитав Принц.
- Я володію мистецтвом кендзюцу.- я ходила на заняття приблизно з восьми років, і до дня коли зникла, вже сумую за тренуваннями.
- Розкажи про це більше, здається в нас такого немає.
- Якщо простіше, це бойове мистецтво, основою якого є майстерне володіння довгим мечем з тонким лезом.
- То ти не така і беззахисна як всі вважали. Давно ти цим займаєшся?- з нотками іронії та легкою посмішкою сказала Далія, зиркнувши на брата.
- Майже одинадцять років. Та зараз тренуватись не можу.
- Це досить довго, якщо є бажання, то можемо підібрати меч який може підійти або замінити той, або поясниш який він має бути та наш коваль спробує щось зробити, хоча б приблизно схоже.
- Це було б чудово.- ця пропозиція мене потішила.
- Найближчим часом щось вирішимо.- принц всміхнувся.
- Далі ми продовжили наші теревені, я розповіла про себе, вони про себе. Я з Далією домовились, що вона зайде за мною завтра ввечері й ми прогуляємось. Також Натаніель запропонував навчити мене їздити верхи. Після того як я розповіла як доїхала до Карітасу. Загалом вечір був чудовий. Година вже була пізня, тому повернулись в палац, принцеса пішла до себе, а Натаніель зголосився провести мене, все ж я ще погано орієнтувалась. Ми йшли коридорами насолоджуючись тишею. 
- Біля дверей моєї кімнати ми розійшлись, я з полегшенням видихнула у власній кімнаті. І одразу помітила на ліжку маленьку оксамитову коробочку. Я відкрила її, всередині був гарний браслет з сапфірів. А під ним записка: «Якщо тобі щось буде загрожувати, затисни його, та подумки поклич на допомогу, я завжди допоможу». Цікаво, від кого? Але на записці не було написано хто адресат. Здається, наміри в нього були хороші, тому я одразу надягнула браслет. Сьогодні я часто була на вулиці, тому пішла до ванни. А після одразу лягла в ліжко, завтра почнеться навчання, треба добре виспатись. Тішив душу той факт що Натаніель пообіцяв підібрати мені потрібний меч або щось на кшталт. Тому я заснула з приємними думками.