Зустріч з королем

Розділ 12

Коли двері відчинились я зайшла до великої зали, стіни були прикрашені Фресками з якимись морськими мотивами, картинами, та золотими елементами. Зала була дуже світлою, завдяки великим вікнам, що досягали підлоги. Король сидів за довгим столом з права сидів чоловік приблизно одного віку з королем, зліва Натаніель та Елай. всі вони витріщились на мене. Всі були серйозними, лише принц мені всміхнувся. 
Я  згадала чому мене вчила Хельга, і опустилась в низькому реверансі. Не відриваючи очей від підлоги я чекало поки король мене запросить.
- Дитя моє, підійди блище,- звернувся до мене король.
Я нерішуче підвелась, і покрокувала до столу. Присутні не відводили погляду.
- Сідай, Анто,- король вказав на стілець поруч з радником, той підвівся і відсунув його для мене, я сіла.
- Дякую.
- Для мене було несподіванкою, що до нашого королівства потрапила іносвітянка, та ще більшою несподіванкою було те, що мій син врятував тебе і привіз сюди. Натаніель також повідомив мені, що ти лишишся при дворі, це я схвалюю, де краще ніж в королівському палаці вас навчать користуватись своєю магією, та познайомлять з традиціями нашого світу. Ваша магія вже проявилась?
- Ні, ваша Величносте, але я з нетерпінням чекаю.- я сказала правду, хоч я не знаю як має проявитись моя магія, та все ж нічого нового я не відчувала, і дійсно чекала.
- Добре, повідомите мені, коли це станеться. Тож пропоную всім разом піти в сад прогулятись, заразом обговоримо деякі справи, леді Анто, ви також можете піти, якщо маєте бажання.
- З задоволенням.
- От і добре.
Присутні одразу ж піднялись зі своїх місць, і покрокували до дверей, я з Натаніелем трохи забарились, тому вийшли останніми.
- Тобі дуже личить ця сукня.- шепнув він мені на вушко.
Я відчула як моє обличчя почала червоніти, а на обличчі розтягнулась легка посмішка.
- Дякую.
Ми наздогнали решту вже на вході в сад. Разом з нами також був аміс, я не помітила в який момент він з’явився, він поволі крокував поруч з господарем. Всі обговорювали політичні справи, я вирішила в це не втручатись, і просто насолоджувалась красою навколо.
Сонце було в зеніті, було трішки спекотно. Від спеки ми сховались в альтанці, вона була схожа на ту де вчора ми з Натаніелем вечеряли, але набагато більша, нам принесли напої, і король розпорядився принести обід і альтанку.
Поки ми чекали на обід, я помітила як до нас наближається чоловік з дівчиною. Чоловік був одягнений в одяг схожий на той що на радникові. Дівчина у блакитну сукню, мала бліду шкіру, і коли вона підійшла блище я розгледіла її блакитні очі.
Вони зупинились біла нас, чоловік вклонився, а дівчина сіла в реверансі.
- Раднику Вотерс, Оріана, ви вчасно, приєднуйтесь, незабаром подадуть обід.- король запросив їх сісти, добре що альтанка була великою.
-  Дякуємо ваша величносте,- подякував радник, допоміг сісти дівчині, біля Натаніеля, а сам сів поруч зі мною
Почали подавати страви, чоловіки розмовляли між собою, та паралельно продовжували обговорювати державні справи, жінки ж мовчали. Марс грівся на сонечку, і як ця тварина витримує таку спеку. Я була не сильно голодною, тому з’їла не багато.
Час від часу я ловила на собі погляди радника Вотерса та Оріани, щось мені підказувало що вони родичі, а точніше батько та донька.
- Ваша високість, вибачте за мою цікавість, хто ця юна леді?- радник звернувся до короля, та блиснув в мою сторону очима.
- На це питання можу відповісти я, якщо батько дозволить.- король кивнув у знак згоди.- Леді Анта, іносвітянка, та моя гостя.
В очах радника та дівчини на мить з’явилось здивування, але все швидко повернулось на свої місця, і на їх обличчях зчиталась лише безтурботність. Я відчувала себе наче лялька на чаюванні в дитячому садку.
- Он як, цікаво. Леді Анто як давно ви тут гостюєте?- на цей раз він звернувся до мене.
- В палаці я вже другий день.
- А взагалі в нашому світі?
- П’ятий.
- Вибачте за мою цікавість, а як ви потрапили до нас, а потім і палац?- це питання мені ще ніхто не задавав, а розповісти було що. Тим паче на обличчях всіх присутніх читався неприкритий інтерес.
- Останнє, що я пам’ятаю у своєму світі, це як у темряві на мене хтось напав, потім я отямилась на березі озера, навкруги був лише ліс. Мені пощастило зустріти Елая, він довіз мене до столиці, там я познайомилась з однією дівчиною, в неї я була декілька днів. Коли в Ремісничому кварталі почалась пожежа мене врятував принц Натаніель. Він перший з вашого світу, кому я розповіла хто я.  
Я намагалась зробити розповідь короткою, лаконічною та без дрібних подробиць.
- Добре що все, скінчилось так, могло бути й гірше. То ви на довго в палаці?
- Вона буде тут скільки знадобиться.- втрутився принц. Здається це було надто грубо, король аж брови підняв від здивування. А ось радник ніби навіть  скривився.
- Через десять хвилин буде засідання ради, треба збиратись.- змінив тему Елай.
- Так дійсно, час.- король підвівся і всі разом з ним.- Анто, ми змушені лишити вас на самоті.- звернувся до мене король.
Я присіла в реверансі, всі пішли, затримався тільки Елай.
- Анто, я лишу з вами Марса, щоб вам було не так сумно чекати служницю, гарного дня.
- Дякую!- казала це я вже йому в спину.
Марс дійсно лишився, як тільки його господар зник з поля зору, він ліниво підійшов до мене, поклав морду на коліна, я трішки з острахом його погладила, у відповідь він почав тертись мені по ногах. Він виглядав задоволеним, така велика та могутня  тварина, і так потребує любові та ніжності.
Я гралась з амісом весь час поки не прийшла Хельга. Вона здивована спостерігала за дійством, що їй відкрилось.
- Леді Анто, я проведу вас у покої, вам принесли книги, ви можете з ними ознайомитись, а вже завтра прийдуть ваші вчителі.
- Але мені сказали, що вчителі будуть сьогодні.
- Пан Елай, просив передати, що через обід з королем заняття скасовували.
Отже, Елай, та воно й на краще, надто вже сьогодні багато знайомств.
- Цей чоловік з дівчиною, радник Вотерс та Оріана. Хто вони?
- Як ви вже сказали віконт Вотерс радник, а пані Оріана його донька.- загалом все саме так, як я і думала, вони родичі.
Вгамувавши свій інтерес, ми пішли до палацу. Марс йшов з нами й ні на крок не відставав. Хельга пішла у своїх справах. А ось аміс  навіть в кімнату пішов зі мною, я і не була проти з ним все одно веселіше.
В кімнаті я дійсно виявила чи малу стопку книг. Та були книги з історій, етикету, декілька книг з практичного та теоретичного курсу опановування магією, та роман, як би це дивно не було. Марс тим часом влаштувався на софі, що стояла біля ліжка в ногах. Мій вибір впав на книгу з історії, я сіла на ліжко, та вперлась спиною в подушки. Але читала я не довго, бо майже одразу заснула. Що це зі мною, за першої ж нагоди засинаю, хоча мушу зізнатись, книга нудна та замислувата. Книга Тріссс значно цікавіша.