Мурашник

Розділ 6

     І знову цей лабіринт, вона білить з усіх ніг. Але зараз цей сон трошки інакший, він наче довший ніж зазвичай, на тому моменті де вона раніше падала, тепер вона стикається з темрявою, такою липкою, такою страшною темрявою, в якій вона знову бачить два вогники, ті самі вогники що і в той вечір, останній вечір у своєму світі. Ті вогники що завжди їй ввижалися у темряві, але зараз вони трішки інакші вони ваблять, але одночасно й лякають її, вона заклякла на місці. Вогники наближаються, паніка підступає. І в цей момент вона прокидається, в холодному поті, перелякана, не відійшовши від сну.
     Анта роззирнулась, у кімнаті нікого не було, на столі стояла стопка книг. Як і казала Трісс вона лишила книги й пішла у справах. Анта підійшла до столу, на якому лежали книги. 
     - Добре, що вона не забула про обіцяні книги, не так нудно буде.- наче сама до себе промовила вона. І взяла в руки першу книгу, досить велику за розміром, на щастя, книга була на зрозумілій їй мові, вона ще вчора ввечері думала про це, але не могла запитати у Трісс, все ж вони не такі близькі.
     Анта поринула у читання книги, книга мала назву : «Хроніки чотирьох королівств». Цілком обґрунтовано  що Трісс лишила саме цю книгу.
     За читанням вона не помітила як минув день, книга дійсно була про всі королівства стихій, їх створення, розвиток, та найстрашніший момент, коли почалась війна проти королівства вогню, що на той час було головним та найвпливовішім  на материку. Якщо вірити автору, то королівство вогню з останніх сил врятувало лише декілька міст, причиною поразки виявилась велика кількість зрадників серед керівної верхівки королівства, декілька радників та кузен тогочасного короля Альберта зрадили корону. Король жертвуючи своїм життям врятував залишки королівства, місце короля посів його молодший син Август. А ось що сталося зі старшою донькою короля, Аврелією яка мала посісти престол після батька, невідомо. Відомо лише що за декілька днів до війни, вона уклала шлюб з одним з генералів, котрий загинув  захищаючи землі та підданих королівства.
     Аврелія….. Аврелія, таке знайоме ім’я, де ж я його раніше чула. Та і самі події були дуже знайомі.
Поки Анта поринула у роздуми за вікном світило тепле вечірнє сонце, яскраві промені залили кімнату, в якій Анта заснула на книзі. Книзі, що розкривала безліч таємниць, і яку буквально щойно читала. Це й не дивно, бо вночі Анта спала неспокійно.

Трісс 

     Трісс прокинулась мало не з першими променями сонця, вона солодко позіхнула. Але час вставати, вона перевила свій погляд в інший кінець кімнати, де спала Анта. Вона помітила що уві сні у неї було напружений вираз обличчя.
     Дивна вона якась, звалилась на мою голову. Нічого не знає, ставить дурні запитання, мабуть, я не припиню дивуватись. Котра там година, упс, здається мені час. 
     Вона встала з ліжка почала одягатись, розчесалась, і зібрала волосся в послаблений хвіст, її біле хвилясте волосся, дуже чудово відтіняло очі кольору неба у погожий літній день.
     Мало не забула книжки. – згадала про себе вона, та попрямувала до закритої шафи, там знайшла декілька книг про магію, і книгу хроніки, яка до речі була заборонена, надто вже правдива вона була, це був рідкісний екземпляр, що вдалося стягти в одного хранителя забороненої секції бібліотеки. Вона навіть пишалась тим що має таку цінну річ, але це було небезпечно, якщо хтось з верхівки дізнається, за таке можуть у кращому випадку ув’язнити.
     Сподіваюсь як прочитає ці книги вона перестане задавати такі дурні питання. І скоріше зникне з мого життя.
     З цією думкою Трісс поклала книги на стіл, і пішла на кухню. Там приготувала сніданок, поки готувала і сама перекусила, склавши на тацю їжу, вона попрямувала на другий поверх. Мама ще спала, Трісс дивилась на неї як зачарована.
     Матуся, як же швидко вона змарніла від цієї хвороби, якби я мала магію, ще й такої сили як у неї колись, вона б не страждала я б обов’язково їй допомогла. Але що я, невдаха без магії можу, я годжусь лише на крадіжки.
     Серце наповнилось смутком, а по щоці пробігла сльоза, вона поставила сніданок біля ліжка, поцілувала мати в чоло, і поспіхом вийшла з кімнати, їй було час. Вона не могла й сьогодні облажатись.
     Дорогою до центру міста, найвдалішого місця, щоб провернути вже звичну схему крадіжки, вона помітила надто вже багато вартових сьогодні на вулиці. Дійшовши до головної площі, вона не могла стримати здивованого виразу обличчя, площа прямо кипіла вартовими.
     Дивно, дуже дивно! Чого вони тут нишпорять, чи шукають когось? Здається сьогодні не надто вдалий день для роботи, краще піти до Джека, а точніше до штабу. Головне не подавати вигляду, щоб ще нічого не запідозрили.
     Вона зробила максимально безтурботне обличчя, підійшла до одного з прилавків.
     - Доброго дня красуне,- звернувся до неї торговець.- бажаєте щось придбати?
     - Доброго, так мені потрібний збір трав для збитня.
     - Так звісно, десть тут був,- він нахилився під прилавок та дістав пакунок та простягнув його мені, я потягнулась за ним.
     - А чому так багато вартових сьогодні? – в останній момент швидко спитала я.
     - Кажуть, що вони когось шукають, наче дівчину. Але чому, що вона накоїла ніхто не знає, та і як виглядає ніхто не знає.
     - Цікаво.
     - З вас три мідяки.- поспішаючи завершити нашу розмову сказав торговець, помітивши інших клієнтів.
     - Так звісно, ось тримайте,- я простягла йому три монети,- дякую, гарного дня.
     Розплатившись вона покрокувала геть з площі, звісно їй цікаво кого саме шукають  вартові, але краще піти до штабу, можливо там щось знають, та й забрати свої гроші треба.
Вона швидко дійшла з площі до штабу. Увійшовши вона помітила що всі члени їх компанії були присутні, схоже у всіх день сьогодні не вдався.
     - Привіт, Трісс. – заговорив Джек, дівчина кивнула в знак вітання, пройшла в глиб кімнати та сіла на вільне місце.- здається тепер всі в зборі. 
     - Джек, ти знаєш, що відбувається, чого місто так кишить вартовими?- запитав Сем, один з близнюків Слейтер.- Наче в мурашнику.- додав хлопець.
     - Мені відомо не так вже й багато, але це заважає нашій справі.
     - Я чула від торговця, що вони шукають якусь дівчину, але більше ніяких подробиць немає.- зазначила Трісс
     - Так, я теж це чув, і ще чув розмову командирів про якесь пророцтво.- подав голос вже другий близнюк Бен.
     На хвилину всі замовкли. Кожен поринув у свої думки.
     - Ви думаєте про те ж пророцтво, що і я ?- порушив тишу Нік, що весь цей час зберігав мовчання.