Шантаж

Розділ 4 
Невже це правда і я в якомусь іншому світі? Нічого не можу зрозуміти як так? Під’їхавши блище, я ще більше впевнилась в побаченому, наче середньовічне місто, жінки в сукнях, карети, вози, коні, віслюки, чоловіки в обладунках, дорога з каменя. 
- Ось ми й на місці. Місто Карітас. За сумісництвом столиця королівства.
Сказав чоловік зупинившись на людній вулиці. Наче з натяком, що мені вже час. Не дурна зрозуміла.
- Д-дякую! За допомогу.- сказала я вже зістрибуючи  з коня.
Він хитнув головою. смикнув коня за поводдя, я дивилась йому в спину, як він зникав з мого поля зору. Що ж мені тепер робити.
В цей момент Анта побачила як дівчинка років 15-16  обережно знімає гаманець з пояса якогось чоловіка, виглядав він наче заможній вельможа. Впоравшись з завданням дівчинка спокійно покрокувала по вулиці. Раптом вона помітила з яким подивом на неї дивиться Анта. Вона різко змінила напрям куди йшла, швидко наблизившись до Анти, вона вхопила її за передпліччя і почала кудись тягти.
- Ай, пусти, ти у своєму розумі, що тобі потрібно?- запротестувала Анта, а руку дівчина дійсно стисла боляче.
- Тихо! Не репетуй! Тобі краще забути те що ти тільки що бачила! Так буде краще як для тебе, так і для мене.
Я була не дурна. Але ж мені необхідно було більше дізнатися про це місце не привертаючи зайвої уваги та маючи довірену особу яка мене не видасть і у випадку чого допоможе. І здається я знайшла кандидатуру яка для чудово підходить на цю роль.
- Добре, я триматиму язика за зубами. Але у мене є умови.
Дівчина подивилась на мене з зацікавленістю та на її обличчі проскочила тінь якоїсь хитрувато-єхидної посмішки.
- А ти не така проста якою здаєшся. Кажи, що тобі треба?- перейшла одразу до суті дівчина. Мені подобається таке ставлення до справи.
- Для початку, твоє ім’я?- вирішила почати з простого.
- Це дійсно має для тебе значення?- я хитнула головою, у знак згоди. Авжеж має, якщо все піде добре, то ми може і потоваришуємо.- Трісс, мене звати Трісс. Ще щось?
- Так, я хочу, щоб ти мені допомогла. Я тут вперше нічого не маю, не маю де жити, мені треба дізнатись більше про це місце і якось налагодити життя.- без церемоній випалила я.
Трісс витріщилась на мене з не прихованою цікавістю. Пройшло декілька секунд наших мовчазних витріщань. Тоді вона тяжко видихнула.
- Гаразд декілька днів поживеш у мене, з цей час я постараюсь ввести тебе в курс подій. А тоді наші дороги розійдуться. Зрозуміло?
- Так, домовились.-  Для мене це було вже щось, особливо зважаючи на моє становище.
- Ходімо.- скомандувала Трісс та покрокувала.
- Куди?- яке тупе запитання певно що до неї додому, ми ж щойно домовились. Подумки вилаяла я себе за тупість. Трісс закотила очі.
- До мене додому!
Я кивнула. Ми йшли в той бік звідки я прийшла в місто. Сподіваюсь все буде добре, не те щоб я була боягузкою, але Трісс я майже не знаю, та що там майже, я її не знаю, про неї мені відомо лише її ім’я та те що вона займається крадіжками. Якось не дуже хочеться, щоб за рогом мене вдарили по голові й кінці в воду, але і вибору у мене немає. Тож дорогою я намагалася запам’ятати все що бачила навкруги. Ми відійшли від метушні головної площі, і почали йти вузенькими вулицями поміж малих кам’яних будинків. Трісс зупинилась біля маленької дерев’яних дверей, відчинила, ввійшла в середину, та встала посеред проходу.
- Це мій дім, ти маєш дотримуватися деяких правил впродовж декількох днів що ти тут будеш. Не ходи на другий поверх, та не нишпор по закутках, бо виставлю тебе на вулицю ще швидше!
- Добре.- швидко погодилась я.
- І ще, як тебе звуть? Моє ім’я ти вже знаєш, тож було б не погано і твоє мені знати.
- Анта, мене звати Анта.
Трісс нічого не сказала лише хитнула головою. Та жестом вказала йти за нею, ми пройшли через крихітну кухню, далі були сходи на другий поверх, куди мені заборонили ходити. І нарешті спальня, там була лише одне ліжко, тож я замислилась, де ж я все-таки буду спати, не дуже хочеться на голій підлозі, це звісно краще ніж на вулиці, та все ж хочеться хоч трішки комфорту.
- Я дістану з комори лежанку для тебе, дам подушку і простирадло. Пішли на кухню. Вип’ємо збитень, і розпитаєш про що хочеш знати.
Дівчина пішла на кухню не дочекавшись моєї відповіді. Я була рада, що все ж таки буду спати не на підлозі. З боку Трісс це біло дуже щедро, зважаючи на те, що я шантажем змусила її привести мене до себе додому. А в моїй голові з’явилось ще одне питання. Що таке збитень?

Збитень- напій що готують з меду, прянощів та запашних трав.