Асгард

Портал розкрився, буквально виплюнувши з себе рудоволосого хлопчину. Над його головою спалахнув наостанок особливо  довгий язичок полум'я і тут же згас, поплатившись за свою допитливість. І прохід у Муспельхейм зник, наче його й не було тут. Тільки юнак, що лежав на траві ниць, нагадував про те, що трапилося.

У небі кілька разів невдоволено крякнув ворон. Слідом за ним прокричав ще якийсь птах: голос його був радше схвильованим. Локі спробував подивитися, хто так привітно його зустрічає, але це виявилося майже нездійсненним. Насилу маг встав на коліна і підняв погляд у небо - але ні ворона, ні загадкового птаха він уже не побачив.

Цей перехід вимотав Локі набагато сильніше, ніж попередній - аси добре захищали свої володіння. Дорогою він примудрився загубити свій мішок з речами, але прекрасно розумів, що це не найгірша з можливих втрат. Продиратися через чуже чаклунство для такого недосвідченого мага було майже рівнозначно смерті - і врятувало його тільки те, що більшість перешкод були водними. Мабуть, захисники Асгарду навіть не підозрювали, що з Муспельгейму може прийти хтось іще, крім вогняних велетнів.

Після муспельгеймської спеки і холодних вод порталу місцевий вітер пронизував до кісток. Трохи зібравшись із силами, Локі піднявся на ноги. Витягнув руку, перевіряючи свою магію і намагаючись зігрітися. Неподалік якраз виднілось вочевидь старе дерево... Якщо не вдасться закликати вогонь - можна сказати, що місія провалена. Йому нічого більше запропонувати асам в обмін на власне життя.

Гори.

Але полум'я, здається, зовсім не хотіло допомагати Локі виконувати умови договору. Лайві була права - закликати вогонь без джерела вкрай складно... Локі прикрив очі, намагаючись зосередитися і ще раз спробувати зробити трюк, який у нього ніяк не виходив у Муспельгеймі. Важко йти складним шляхом у створенні вогню, коли він навколо тебе і так і просить - «Пограй зі мною!». Саме час перевірити, чи є іскра в його душі, чи це лише гарний комплімент від вогняних родичів.

Прислухайся до свого тіла. Уяви, що ти - шматок льоду (ти ж виріс у Йотунгеймі, хлопче, це має бути легко!), а всередині тебе тліє вогник. Відчуй його. Дай йому силу зігріти тебе і розтопити лід. Дозволь йому покинути межі цієї крижаної брили, відпусти його на свободу...

Там, у вогняних землях, він жодного разу не довів цю вправу до кінця, зриваючись і закликаючи вогонь не внутрішній, а зовнішній. Боявся створити надто сильне багаття, боявся не впоратися з ним - і згоріти живцем. Але тепер йому, здається, такі перспективи не загрожували - вогневої потужності в нього явно недостатньо.

Уже за кілька хвилин медитації Локі майже фізично відчув, як те саме внутрішнє тепло, про яке говорила Лайві, наповнює його. Стало трохи легше. Маг зосередився ще сильніше, намагаючись виштовхнути його за межі свого тіла, але лише невелика іскорка заблищала на кінчику вказівного пальця. Гаснути вона явно не збиралася, кружляючи навколо руки, але й збільшуватися в розмірах - теж, скільки б Локі не намагався. Захопившись складною магією, він навіть не помітив, як до нього підійшли двоє. І здригнувся від несподіванки і суворого голосу.

- Хто ти такий і що тут робиш?

- Я Локі, син Лаувеї, - хлопець широко посміхнувся юнакові й дівчині приблизно його віку, які дивилися на нього з цікавістю - і водночас недовірою. - Я з народу ванів. Прийшов в Асгард із дарами.

- Тор, син Одіна, - русявий юнак привітно кивнув, але погляд його залишався настороженим. - А чому ти тут, Локі з народу ванів? Місто далеко звідси. Ти не знаєш дороги?

Дівчина мовчала і злякано тулилася до свого супутника. Тор підбадьорливо їй посміхнувся.

- Не турбуйся, Сіф. Я думаю, він нічого нам не зробить.

- Такій прекрасній діві я точно не заподію шкоди, - підтвердив Локі, розглядаючи нову знайому. - Образити володарку такого розкішного волосся - злочин. А я - не злочинець. Я прийшов із миром.

Сіф несподіваний комплімент явно збентежив, але вона несміливо посміхнулася.

- Але й справді, чому ти тут? І що за дар ти приніс Асгарду?

Локі мовчки простягнув дівчині руку. Іскорка, яка сховалася від нових знайомих, відірвалася від пальця і метнулася до волосся Сіф.

- Стій! - крикнув Локі, підкинувши долоню, і іскра завмерла, зовсім трохи не долетівши до своєї мети. Дівчина сильніше вчепилася в Тора.

- Вибач, вона ще маленька й невихована, - усміхнувся маг, закликаючи іскру назад. Та, невдоволено зашипівши, підкорилася, і Локі стиснув її в долоні, знищуючи.

- Що це було? - Тор заворожено спостерігав, здається, навіть не усвідомивши, що подрузі загрожує небезпека.

- Вогонь, - прошепотіла вочевидь більш кмітлива Сіф. - Торе, це вогонь! Ві небезпечний, ми не можемо дозволити йому потрапити до Асгарду!

- Заспокойся. Я лише хочу вам допомогти, - похитав головою Локі й перевів погляд із Сіф на Тора. - Хоч ти мені віриш?

- Яке це має значення? - стиснув плечима Тор. - Дбай краще про те, щоб батько тобі повірив, чужинцю. Ми відведемо тебе в Асгард.

- Це ж пастка! - обурилася Сіф. - Як ти можеш бути таким недалекоглядним?

- Слухай, я хочу йому вірити. Але вирішувати його долю у будь-якому разі повинен батько. Залишати його тут ще гірша ідея. І якщо Одін скаже, що Локі ворог нам - я битимуся з ним, якщо знадобиться, і моя рука не здригнеться. А якщо визнає його другом - то в мене буде новий приятель. - Тор уважно подивився на гостя, і Локі готовий був посперечатись, що той надав би значну перевагу другому варіанту розвитку подій. - Ти згоден?

- У дев'яти світах ходять чутки про мудрість царя Асгарду, і коли ти зійдеш на трон, я впевнений - вони не вщухнуть, - Локі широко посміхнувся, і Тор вдячно кивнув у відповідь, простягаючи гостеві руку. Сіф закотила очі, але цього разу промовчала.

Ворон і сокіл, які причаїлися на дереві поблизу й уважно спостерігали за знайомством, переглянулися й одночасно зірвалися з гілки, наввипередки прямуючи до Асгарду. Тор провів їх глузливим поглядом, але нічого не сказав.