Муспельгейм

Жар. Нечуваний, шалений.

Коли він надто довго гуляв і потім відлежувався вдома по кілька днів, просячи лише води, батько замотував його в купу покривал, і внутрішнє тепло, що перевищувало допустимі межі, нападало на нього ще й зовні. Фарбауті в такі моменти посміювався часом: "Ось він, твій вогонь! Відчуваєш? Але від справжнього не тільки гаряче, а ще й боляче!"

Але болю хлопець не відчував. Як заворожений, милувався жовто-червоними відблисками навколо. Саме так він уявляв собі вогонь, саме таким бачив його у снах. Полум'я пурхало навколо, гладило переляканих і замерзлих мандрівників - часом ці пестощі були неприємними, але йому здавалося, що це можна порівняти скоріше з надмірно міцними обіймами старого друга, аніж із батогом ворога.

Утім, Айза явно була іншої думки. Дівчина нервово смикнула приятеля за руку, і Локі жахнувся, дивлячись на неї - на і без того червоній шкірі з'явилися дивні плями, а обличчя спотворилося явно не від задоволення. Насваривши себе за неуважність, хлопець міцно стиснув долоню подруги і кинувся вперед.

На щастя, стіна полум'я була не надто товстою. Айза одразу ж упала на таку ж гарячу землю, червону і всю в тріщинах, важко дихаючи. Локі стривожено присів поруч, але дівчинка лише відмахнулася, мовляв, усе нормально, і він перевів погляд на вогонь. Тепер нарешті можна було розглянути його спокійно.

Вогонь був неоднорідним. Він тримався в чітко обмеженому просторі, але раз у раз тріпотів, ніби поривався розбити цю межу. "І що ж потім?" - запитав себе Локі, і тут же отримав відповідь. "А потім я пізнаю весь світ, стану всім світом. Можливо, навіть не одним..."

Локі був упевнений, що це не його думка - навіть голос у голові, що озвучив її, звучав трохи незвично. Але не може ж вогонь розмовляти... Чи може? Що він, зрештою, знає про це іносвітнє диво?

- Айзо, - він обернувся до подруги, - а вогонь уміє говорити?

- Ні, звісно, - насилу посміхнулася дівчинка. Вона вже прийшла до тями, але все ще не наважувалася піднятися на ноги. - Він дає життя і дає смерть. Якщо й говорить, то ще ніхто не чув його голосу. До речі, - Айза задумливо огледіла Локі, - дивно, що твій одяг залишився цілим. Мій-то вже звичний, майже вогнестійкий, а ось твій до вогню життя явно не готувало. І все ж він не згорів.

Локі оглянув себе. Справді, на тканині залишилося лише кілька темних плям, абсолютно не критичних для її стану.

- Здається, вогонь чекав на зустріч зі мною не менше, ніж я - на зустріч із ним, - усміхнувся він подрузі. Розвернувся ще раз до стіни і простягнув до вогняної хвилі долоню. Полум'я поруч із нею затріпотіло сильніше, ніж зазвичай, і хлопець на мить навіть злякався - а що, як прорветься? Зухвалі плани стихії були йому близькі і зрозумілі - цей вогонь так само нудьгував у своїй клітці, як і він - у батьківському домі, і так само мріяв побачити всі дев'ять світів, але Локі відчував, що він сам повинен стати першопрохідцем. Він бачив, що ці нешкідливі на вигляд червоні спалахи зробили зі шкірою Айзи всього за кілька секунд, і пам'ятав розповіді батька про пожежі, які знищують усе на своєму шляху.

"Візьми мене з собою!"

Знову чужа думка. Це вже явно не збіг. Чи в нього вже з головою біда від мандрів між світами?

Локі опустив руку - і вогонь втихомирився. Настільки, що стіна на кілька миттєвостей стала майже гладкою і нерухомою, а потім полум'я знову зажило у звичному темпі. Айза за спиною здивовано охнула.

- Слухай, перший раз таке бачу! Це ти зробив?

- Не зробив. Але, можливо, спровокував. От тільки ще не знаю, як це розуміти.

Але вогонь ніяк не відреагував на це запитання - ні непроханою думкою, ні дією. Айза, зрозуміло, теж не могла пояснити цей феномен - вона, що звикла з дитинства до мінливого щомиті вогню, все ще намагалася усвідомити побачене.

- Гаразд, потім розберуся, - зітхнув хлопець, зрозумівши, що тут і зараз нічого нового він усе одно не дізнається, і простягнув Айзі руку. - Ти вже можеш іти? Потрібно повернути тебе додому.

- Так, - дівчинка сумно кивнула і піднялася. Локі почув тихий стогін, який подруга ретельно намагалася приховати, і обійняв її, підтримуючи. - Я можу. Але не хочу.

- Припини дуркувати. Тобі потрібно відпочити в нормальних умовах, а не на цій незатишній галявині.

Останній погляд на полум'яну стіну. Неспокійна стихія гіпнотизувала і кликала до себе, але Локі прогнав цю ману геть. Спершу потрібно повернути Айзу.

- Веди, - скомандував він, із зусиллям повертаючись назад до подруги. Полум'я щось невдоволено протріскотіло їм услід.

***

Пейзажі нового світу не відрізнялися різноманітністю. Усе та сама розпечена земля, жар звідусіль, і жодного живого створіння в зоні видимості. Навіть вогню ніде не було видно - тільки наслідки його руйнівної дії.

- Я думав, тут вогонь скрізь, - задумливо промовив Локі, озираючись на всі боки. Айза лише засміялася.

- Ну так. Ще скажи, що ми з нього будинки будуємо. Ти ж сам бачив - вогонь небезпечний і для нас. Далеко не всі мешканці Муспельгейму - ті самі вогняні демони, про яких ти, напевно, чув, так само, як і не всі жителі Асгарду - аси. У нас в кожному будинку горить священний вогонь. Ми йому поклоняємося, живемо завдяки йому. Але, звісно ж, ми ним не оточені. Раніше і тут було полум'я, - дівчинка кивнула на випалену землю, - але лорд Сурт і його вірні слуги приборкали вогонь і загнали його під землю. Тепер тут можемо жити ми - нащадки інших рас.

- То ти теж напівкровка?

- Не зовсім. Мої батьки завжди жили тут, і тому вони вважаються муспельгеймцями. Але мати розповідала, що її пращури втекли з Ванагейму за часів війни асів і ванів, а батько навіть не знає, звідки він родом. Мати жартує, що він мідгардець, але він із цим не згоден.

- Тепер мені ще більше хочеться познайомитися з твоїми батьками. І можна вважати, що важлива частина культурної просвіти вже виконана!

- Сподіваюся, ти їм сподобаєшся, - Айзу веселощі приятеля явно не надихали, - вони відволічуться на бесіду і не будуть надто сильно мене лаяти. До речі, ми вже майже на місці.