Шлях до вогню

Коли Локі із батьком повернулися додому, Айза ще дрімала. Але гучний тупіт старшого велетня її розбудив, і вона втупилася в нового приятеля переляканими очима.

- Це мій тато, - підморгнув їй Локі. - Його Фарбауті звуть. Тату, дивись, Айза вже прокинулася!

- Ну і як же ти до нас потрапила, вогнівка? - поцікавився йотун, сідаючи біля ліжка. - Не бійся, не скривджу. Не для того тебе сюди тягнув через пів-Йотунгейму

- Я сама не знаю, - невпевнено пробурмотіла дівчинка. - Ми гуляли з братом, і... Здається, я побачила стіну вогню. Так, точно. Мені стало цікаво, що вона приховує, і я підійшла до неї, хоч брат і відмовляв, а далі нічого не пам'ятаю...

- Цікаво, скільки ваших має загинути, щоб Сурт нарешті погодився захистити портали надійніше, - Фарбауті співчутливо подивився на Айзу. - Адже ти далеко не перша, хто потрапив у цю пастку. На моїй пам'яті кілька десятків ваших було поховано в снігах Йотунгейму - когось привела сюди цікавість, когось - необережність, але всіх згубив холод цих земель. Тобі пощастило, що Локі тебе знайшов, але навряд чи ми зможемо допомогти повернутися. Старійшина має знати, де зворотний портал, але тобі доведеться йти самій.

Айза кинула переляканий погляд на Локі і скривилась - чи то від холоду, чи то від сумних перспектив, що відкрилися їй.

- Вона боїться повертатися. Боїться, що її покарають за непослух, - Локі поклав руку батькові на плече. - Можна вона залишиться тут? Я буду за нею наглядати, і вона не заподіє тобі незручностей.

- Ти, напевно, знущаєшся, синку? - несподівано суворо гаркнув Фарбауті, так, що навіть шибки у вікнах злегка здригнулися, що вже казати про Айзу, яка знову пірнула під ковдру. - Вона славна дівчинка, - злегка пом'якшивши тон, продовжив він, - але їй тут не місце. Подумай сам, Локі. Вона з ворожого народу, з яким перемир'я дуже крихке. Решта в племені не зрозуміють, якщо ми її залишимо. Та й піддані Сурта теж можуть сприйняти це, як узяття заручниці, якщо раптом довідаються - адже є свідок того, як Айза зникла, а жителі Муспеля не дурні. Навіть якщо її брат і не знав, що це портал або куди він веде, упевнений - мудріші представники їхнього народу швидко здогадаються, куди поділася Айза. Рано чи пізно вони прийдуть - скільки б їх не гинуло в наших снігах безвісти, вони приходять переконатися, що нікого не було вбито нами або взято в полон. І, - Фарбауті пильно подивився на гостю, - ми її, звісно, відігріли, але все одно до погоди в нашому світі вона не пристосується. А сидіти весь час під ковдрою - не вихід. Їй потрібно повернутися додому. І чим швидше, тим краще.

Політичні інтриги поки що мало цікавили Локі, але останній аргумент батька був розумним. Айза теж приречено зітхнула. Взагалі-то, вона від самого початку не сміла надто сильно тішити себе надіями, що їй дозволять залишитися, але все одно було прикро. Утім, старий має рацію. Вона тут просто замерзне. Але як же страшно повертатися!

- Я піду з нею! - несподівано заявив Локі. Дві пари очей здивовано втупилися в нього. Утім, погляд Фарбауті поступово ставав обуреним, а Айзи - захопленим.

- Зовсім з глузду з'їхав? - обурився старий йотун. - Великі воїни нашого племені бояться мандрувати у світ Сурта, а ти, навіть не вміючи битися до пуття, збираєшся полізти в його лігво? Ти ж згориш! Або помреш від їхніх мечів! Ні, навіть не думай про це!

- Ну, ти ж не згорів. Думаю, у мене хороша спадковість. А за що їм мене вбивати? За те, що повернув загублену дівчинку? Супроводив, намагаючись убезпечити її на кордоні між світами? Я не знаю, які звичаї у вогняних велетнів, але за таке не вбивають. Навіть якщо подяки я не дочекаюся. Утім, можливість побувати в Муспельгеймі сама по собі для мене - найкраща подяка. Ну й Айзі допомогти хочеться, я обіцяв за нею доглядати. Я маю це зробити, тату.

- Але... як же твоє навчання?

- Навчання більше не буде. Час визнати, що я - бездарність, - Локі понуро розвів руками, але одразу ж усміхнувся. - Зате в мене є шанс стати мандрівником! Тільки уяви, батьку - ти бував лише в чотирьох світах із дев'яти, і вже користуєшся повагою в племені! А я обійду всі дев'ять. І навіть із Гельгейму, можливо, одного разу повернуся живим. Уявляєш, яка слава на мене тоді чекає?

- Мрії в тебе грандіозні, сину. Але чому ти хочеш почати подорож із найнебезпечнішого для нас світу? Ходімо з нами до Мідгарда, уже скоро наступна вилазка. Навіщо так ризикувати?

- У будь-якому зі світів у мене є шанс померти, - похмуро відповів Локі. - Якщо я почну з Муспельгейму, то хоча б побачу вогонь перед смертю.

- А чому ти так про нього мрієш? - раптово поцікавилася Айза.

- З розповідей батька відчуваю, що мене до нього тягне. Може, проста цікавість - дізнатися щось невідоме, а може, і щось більше, - стиснув плечима Локі. - Не дізнаюся, поки не побачу.

- Він у тобі, - Айза тепло посміхнулася. - У твоїй душі. І він набагато яскравіший, ніж найпотужніші багаття моєї батьківщини. Ти хочеш, щоб я розповіла тобі про вогонь? Я не можу сказати більшого, не можу пояснити краще. Вогонь - це ти.

Фарбауті приречено зітхнув. Він добре знав Локі, і розумів: після таких слів його вже точно не відрадити - ні від візиту в Муспельгейм, ні від допомоги цій дівчинці. На рідкість щира усмішка вже осявала обличчя юнака, і він дивився на гостю майже закоханими очима. Якщо, звісно, можна закохатися в слова.

- Я навіть не можу тобі нічого порадити - вижити в чужих землях самотужки, навіть із добрими намірами, дуже важко. Сподіваюся, ти добре обдумаєш свій план, сину.

- Не бачу сенсу щось планувати - я ж не знаю, з чим зіткнуся. В іншому світі імпровізація - єдино можливий спосіб виживання.

- А ще можна знайти хорошого союзника, - засміялася Айза.

- Я вже знайшов, - пустотливо підморгнув їй Локі у відповідь.

***

Старійшина Вафтруднір погодився, що Айзу потрібно відправити додому якомога швидше, і таки вказав юним мандрівникам дорогу до порталу. Ще два дні Айза приходила до тями остаточно, а Локі тим часом прощався з друзями і збирався в дорогу. Не забув він зазирнути й до Ангрбоди. Та дуже здивувалася, дізнавшись, що колишній вихованець прямує в Муспельгейм, так і не навчившись навіть вправлятися з кинджалами, але абсолютно щиро побажала йому удачі.