Глава 11. Заборонена жінка

Допивши чай, Макар відставив порожню чашку на стіл і відкинувся на спинку свого стільця. Смачний домашній обід зайняв все місце в шлунку, викликаючи бажання пару годин полежати на канапі та не рухатись.

— Сину, може ще шматочок з’їси? — пролунав поруч приємний жіночий голос.

Макар усміхнувся і перевів погляд на матір, яка сиділа за столом біля нього. Віра зовсім не виглядала на свої п’ятдесят сім років і здавалася молодшою. Її карі очі досі сяяли жагою до життя. Макар ніколи не бачив, щоб матір просто сиділа та відпочивала. Віра досі працювала фармацевтом і навіть після роботи постійно знаходила собі заняття. Займалася прибиранням, крутилася на кухні, теревенила з подругами по телефону. А вечорами обов’язково щось в’язала чи вишивала, влаштувавшись на канапі перед телевізором. Макар перевів погляд на батька, який сидів навпроти і теж допивав свій чай. Високий темноволосий Олег був старшим за дружину на три роки і здавався більш спокійним. Проте вмів ввернути в розмову влучне слівце чи мудру пораду.

— Та він лусне зараз, Віро, — блакитні очі Олега зупинилися на обличчі сина і блиснули веселими вогниками. — Дивись, вже ледь тримається.

— Дякую, мамо, — посміхнувся Макар. — Я справді вже наївся.

— Тоді з собою покладу, — Віра встала з-за столу і витягнула звідкись пластиковий контейнер з кришкою, складаючи у нього шматочки пирога.

— Багато не клади, — попросив Макар. — Я сам не з’їм.

— Пиріг до завтра може лежати, — спокійно заперечила Віра, завантажуючи контейнер до самого верху. — Я тобі ще котлет покладу. І салатик.

— Та куди ж мені стільки, мамо?

— Будеш їсти. Готувати ти не вмієш, жінки в хаті немає, — Віра хмикнула. — Можу тільки уявити чим ти харчуєшся.

— Як чим? — озвався Олег. — Бутербродами, мабуть. Чи тою… доставкою.

— Зараз не проблема купити готову їжу, — спокійно промовив Макар. — А вільний час краще на розвиток бізнесу витратити.

— Бізнес це добре. Але він тебе ввечері не приголубить і гарячим борщем не нагодує, — Олег підвівся з-за столу, підійшов до Віри та чмокнув її в щоку. — Дякую за обід, люба! Піду полежу трохи.

Віра провела чоловіка поглядом і закрила контейнер з пирогом кришкою. А потім знову опустилася на стілець поруч з Макаром і поставила лікоть на стіл, підпираючи долонею підборіддя.

— Сину, ну скільки ж можна самому? Може годі вже самотності?

— Це не самотність, мамо, — Макар зустрів погляд матері. — А свобода.

— Свобода? — Віра невесело усміхнулася, поправивши пальцями своє коротке чорне волосся. — Невже не хочеш родину у тридцять чотири?

— Я вже спробував. Одного разу вистачило.

— Ох же бестія Катька! — Віра зітхнула. — Ніколи вона мені не подобалась. Вертихвістка! Досі до тебе ходить?

— Вчора була, — Макар став похмурим, згадавши візит колишньої. — Почала лагідно, потім на звинувачення перейшла. Дорікала, що я її навіть повернути не намагався. Знову вибісила.

— Вона бачить, що ти вільний. Тому й ходить. А от якби ти стосунки нові почав, вона б і відчепилася.

— Не хочу я стосунків, мамо. Самому краще.

— А до кого ж повертатися додому? Ти у мене гарний та успішний. Невже немає у твоєму оточенні жодної дівчини, яка б тобі хоч трохи подобалась?

Макар нічого не відповів, опустивши очі. У голові чомусь одразу сплив спогад про Уляну та вчорашню вечерю. Макар і сам не розумів, чому вирішив запросити дівчину. Не хотілося проводити вечір п’ятниці на самоті. А з Уляною час пролетів зовсім непомітно. І навіть гіркий післясмак візиту Каті став не таким яскравим. Макар давно зрозумів, що відчуває симпатію до своєї особистої помічниці. І ця симпатія була аж ніяк не тою, яку дозволено відчувати чоловіку до заміжньої жінки.

Поява Уляни в офісі наповнила серце Макара теплом. І це стало першим здивуванням, бо він вважав себе назавжди закритим для подібних почуттів. Після розлучення з Катею в грудях було пусто та холодно. Макар час від часу дозволяв собі гарячу ніч з якоюсь незнайомкою, знайденою в клубі. Але стосунків не заводив і вважав їх непотрібними після пережитого розчарування. Проте поруч з Уляною все змінювалося. Розум вимикався, а тіло реагувало на близькість дівчини геть неправильно, вмикаючи чуттєву уяву. Макар не міг приборкати ці емоції, але навчився непогано ховати їх за холодною стриманістю. Уляна заміжня. Не можна дозволяти собі зайвого з жінкою, яка має чоловіка і доньку. Заборонено руйнувати чужу родину. Особливо після того, як не спромігся побудувати та вберегти свою власну.

— Ти замислився, — тихо зауважила Віра. — Згадав когось?

— Ні, — Макар обірвав недоречні спогади. — Не зважай.

— Ти зовсім іншим після розлучення став. В роботі весь. Стриманий такий зробився. Досі болить?

— Ні. Але подібний досвід не забувається.

— Ми з батьком ніколи не втручалися у твоє особисте життя. Але з Катею…, — Віра зітхнула. — Здається це був саме той момент, коли треба було втрутитись.

— Вона зовсім іншою була спочатку. Капризи потім почалися, — Макар на мить замовк. — Зараз озираюся назад і не розумію. Як я міг закохатися в таку жінку?