Глава 5. Заборонені відчуття

Закривши теку, Уляна поклала долоні на шию і повільно покрутила головою, розминаючи м’язи. До кінця робочого дня залишалося хвилин п'ятнадцять. Дівчина почувалася трохи втомленою, але ця втома була приємною. На загальних зборах Макар представив всім свою нову особисту помічницю. Уляні сподобався колектив. Єдиним подразником, який діяв на нерви, була Олена. Уляна постійно відчувала на собі холодний колючий погляд секретарки. Але вперто не звертала на неї уваги, повністю зосередившись на роботі.

Підвівшись на ноги, Уляна поправила широку спідницю своєї вишневої сукні і підхопила теки з договорами, які Макар вручив їй зранку. Роботу було виконано і хотілося відзвітувати про це босу. Теки виявились важкими і тримати їх було незручно. Але Уляна повільно рушила до зачинених дверей кабінету керівника.

— Куди? — різко зупинила її Олена зі свого місця.

— До Макара, — Уляна спокійно зустріла погляд секретарки.

— Спочатку я мушу запитати чи він не зайнятий.

— Макар зараз сам у кабінеті. І він чекає від мене виконану роботу.

Сіро-блакитні очі Олени блиснули холодним роздратуванням. Уляна перехопила теки правою рукою, міцніше притискаючи їх до себе. А потім підійшла до дверей кабінету, постукала та відчинила їх, зазираючи всередину.

— Макаре… Олеговичу, можна?

— Угу, — Макар зосереджено читав щось на моніторі свого комп’ютера, але одразу перевів погляд на дівчину і різко злетів на ноги, крокуючи їй назустріч. — Дідько, Вогник! Я ж сказав тобі не тягати ці теки!

— Нічого, — Уляна вже зайшла в кабінет і зачинила двері, прямуючи до боса. — Вони не дуже важ…

Договорити не вдалося. Пальці раптом втомилися тримати занадто важкий тягар і відпустили його у повітря. Уляна спробувала перехопити свою ношу, але не змогла. Важкі теки за долю секунди долетіли до підлоги. Але приземлилися не на неї, а на праву ногу дівчини.

— Ай! — Уляна похитнулася, скривившись від різкого болю в ступні.

— Твою ж…, — Макар за секунду опинився поруч із дівчиною, огорнувши її однією рукою. — Куди вдарило?!

— По ступні, — Уляна притиснулась до боса, скривившись від болю.

— Трясця! Мені ще травматизму в офісі не вистачало! — Макар вправно підхопив дівчину на руки і рушив до свого столу. — Ти ходяча халепа, Вогник!

Уляна мовчки закусила губу, почуваючись повною нездарою. Біль у нозі потроху вщухав, але до очей підступили сльози. Було страшенно соромно за свою незграбність. Макар обережно посадив дівчину на край столу і став похмурим, упіймавши її погляд. Уляна хотіла відвести очі, проте чомусь не змогла це зробити. А Макар раптом підняв руку та обережно провів великим пальцем по щоці дівчини, даруючи невагому ласку. Трепетну і до мурашок приємну. Дотик ніжно проник під шкіру, розтікаючись венами дивним теплом. Уляна враз забула про біль, починаючи повільно тонути в карих очах боса.

— Болить? — тихо запитав Макар, вдивляючись в її обличчя.

— Нічого, — прошепотіла дівчина. — Зараз мине.

Макар став похмурим і повільно опустив руку. А потім підхопив стілець, сів поруч з Уляною і впевнено огорнув долонями її праву ніжку у високому чобітку.

— Що ти робиш?! — сполохалася дівчина.

— Оцінюю масштаби катастрофи, — Макар підхопив пальцями бігунок замка і впевнено потягнув його вниз.

— Я в нормі. Кажу ж…

— Тихо, Вогник. Я мушу подивитися.

Макар вправно стягнув чобіток і поставив його на підлогу. А потім взявся вивчати поглядом праву ступню дівчини, обережно огорнувши її долонями. Уляна була у світлих капронових колготках, але ця перешкода зовсім не заважала відчувати приємне тепло чоловічих рук. Дотики Макара викликали дуже дивну реакцію тіла. Неочікувано гарячу. Абсолютно неправильну. Теплі чоловічі долоні пускали шкірою хвилі трепетних мурах. Ці мурахи підіймалися від ступні до коліна, перебігали на внутрішню поверхню стегна і збиралися тягучим жаром під спідницею вишневої сукні. Уляні раптом стало спекотно. Що це, збудження?! Чому тут і зараз? І чому з Макаром? Він же лише…

— Де болить? — Макар похмуро зустрів погляд дівчини, починаючи обережно розтирати пальцями верхню частину її ступні. — Тут?

— Угу, — Уляні хотілося застогнати від задоволення, яке повністю затьмарило біль, але вона стримала себе. — Але… вже краще.

— Пальцями можеш поворушити?

— Так, — Уляна почала червоніти, почуваючись березневою кішкою, якій страшенно хочеться до кота. — Все нормально.

— Якщо ще раз побачу, що тягаєш щось важке… Оголошу догану! — обличчя Макара стало суворим, він знову опустив погляд на ступню дівчини, придивляючись до шкіри під колготками. — Блін, почервоніло! Синець буде.

— Не помру, — буркнула Уляна. — Облиш вже мою ногу.

Макар недовірливо поглянув на неї та зітхнув. Проте все ж підхопив з підлоги чобіток і почав обережно натягувати його на ніжку дівчини. Уляна закусила губу, відчуваючи нову хвилю теплого збудження. Чому дотики Макара такі приємні? І відколи це її ніжки стали такою чутливою ерогенною зоною? Уляна суворо нагадала собі, що має чоловіка та доньку. Але тілу було байдуже на заклики розуму. Воно поводило себе непристойно і безсоромно, викликаючи в уяві дуже спокусливі сцени. Уляна зробила глибокий вдих. Макар обережно застебнув чобіток і випустив ніжку дівчини. Без його дотиків Уляні враз стало холодно.