Глава 2. Зіпсований настрій

Уляна завжди трохи губилася в несподіваних стресових ситуаціях, але зараз до цієї розгубленості додалося ще й вагоме почуття провини. Всі слова застрягли в горлі, а сполохане серце щосекунди виходило на новий рекорд з кількості ударів. Незнайомець спопеляв дівчину поглядом, стискаючи кулаки. Було помітно, що він страшенно розлючений. Але Уляна змусила себе підняти на нього очі. Коротко підстрижене темне волосся чоловіка здавалося трохи вологим від крапель туману. Гладко поголене обличчя незнайомця могло б здатися симпатичним за інших обставин, але зараз пашіло злістю. Проте найбільше Уляна зависла на його карих очах. Вони були дуже гарними. Неймовірно глибокими та трохи загадковими. І буквально метали блискавки, які погрожували спопелити Уляну на місці.

— Ти німа чи що? — грубо запитав незнайомець.

— В-вибачте, — пробелькотіла Уляна. — Я не…

— Ти ба! Не німа! — перебив її чоловік, роздратовано змахнувши руками. — То може сліпа?! Не бачиш, куди йдеш?

Всередині неначе перегорів невидимий запобіжник, який тримав під контролем емоції. Уляна мала спокійний і навіть м’який характер. Але різкі слова незнайомця несподівано запалили в грудях справжнє полум’я злості. Гаряче, яскраве та нищівне.

— Ти теж винен, — Уляна сміливо витримала погляд чоловіка, надавши своєму голосу максимальної твердості. — Я по пішохідному йшла!

— А я повертав! — незнайомець не збавляв обертів. — По сторонах дивитися тебе не вчили?

— А тебе не вчили дивитися на дорогу, коли ведеш машину?

— Я дивився! А ти ні!

— Сьогодні туман! Я тебе не побачила!

— Але ти повинна була почути шум мого двигуна!

— А ти повинен був повертати обережніше! — Уляна зиркнула на перевернутий лоток, вміст якого вже остаточно розтікся по капоту. — Блін, купа яєць у смітник!

— Тебе лише твої яйця хвилюють?! — остаточно закипів незнайомець.

— Ну не твої ж! — хмикнула Уляна. — Водити навчися!

Розвернувшись, дівчина швидко здолала пішохідний перехід і впевнено рушила геть тротуаром. Було образливо, що по яйця доведеться ще раз йти в магазин. Незнайомець знищив залишки позитивного настрою і тепер Уляна почувалася страшенно злою.

— Руда мегера! — пролунав позаду різкий чоловічий голос. — Замість яєць краще окуляри купи!

Уляна не стала зупинятися чи озиратися. І дозволила собі перевести подих тільки коли опинилася за поворотом вулиці. Зупинившись, дівчина нерішуче поглянула на дорогу. Чорної машини ніде не було видно. Уляна з полегшенням зрозуміла, що незнайомець поїхав. Добре, що хоч не змусив оплачувати автомийку. Уляна розуміла, що теж винна. Треба було уважніше дивитися навколо. Але і незнайомець теж повинен був повертати обережніше.

Повернувшись додому, Уляна розклала продукти по поличках холодильника і сказала Ані збиратися на прогулянку. Сергій дувся і мовчав, влаштувавшись на канапі перед телевізором у вітальні. Уляна не вперше сварилася з чоловіком і завжди намагалася помиритися першою. Проте сьогодні робити це чомусь зовсім не хотілося. Зібравшись на прогулянку, Уляна вийшла з квартири разом з Анею. Вони рушили у парк, який розташовувався неподалік.

— Мамо, а чому тато ніколи не ходить з нами гуляти? — тихо поцікавилась Аня, крокуючи поруч з Уляною, яка вела її за руку.

— Він хоче відпочити, доню. У тата лише два вихідних.

— У Олі теж тато плацює. Але гуляти з нею ходить.

— Ти б хотіла, щоб тато гуляв з тобою?

— Угу, — Аня зітхнула. — А люблю гуляти з тобою, але… З татом теж хочеться.

Дівчинка замовкла і перевела погляд на тротуар під ногами, сховавши ручку в кишеню своєї фіолетової курточки. Уляна відчула, як у грудях знову боляче стиснулося серце. Сергій ніколи не прагнув проводити час з донькою. Аня відчайдушно тягнулася до нього, а він майже ігнорував дівчинку. Це дуже засмучувало Уляну. Аня так мріє про нормального батька. Такого, який буде любити її та з радістю ходитиме з нею на прогулянки. В голові знову виплила думка про розлучення. І цього разу вона вже не здавалася такою жахливою.

Побачивши крізь тонку вуаль туману великий дитячий майданчик, Аня побігла гратися. Уляна підійшла до маленької ятки з гарячими напоями, яка стояла поруч і взяла собі стаканчик какао. А потім сіла на лавочку і перевела погляд на доньку. Аня вже познайомилась з якоюсь дівчинкою і тепер йшла з нею до гірки. Уляна зробила ковток гарячого какао зі стаканчика, спостерігаючи за дітьми. Хотілося щось змінити у своєму житті. Знову дивитися на світ з посмішкою.

Повернувшись додому після прогулянки, Уляна приготувала обід і нагодувала чоловіка та доньку. Сергій вперто мовчав і дувся. Уляна не зважала на це і так само не хотіла миритися першою. Після обіду дівчина зайнялась прибиранням. Квартира, у якій Уляна жила з чоловіком та донькою була трикімнатною і дісталася Сергію від бабусі. Він рано втратив батьків і старенька була його єдиною родичкою. Бабуся Сергія померла близько двох років тому. Але Уляна досі згадувала її з щемливою теплотою в серці.

Навівши всюди чистоту, дівчина присіла перепочити на кухні. Аня гралася у своїй кімнаті, а Сергій дивився телевізор десь у вітальні. Прибирання забрало багато сил і тепер Уляна почувалася вичавленим лимоном. У коридорі почулися кроки і на порозі кухні з’явився Сергій. Кинувши швидкий погляд на дружину, він відчинив холодильник і поглянув на полиці. А потім холодно промовив: