Внутрішнє полум'я

XXVII

А вітер так дує в волосся
Плете павутинку руду
Хитає колюче колосся,
Сплітає все кудрі в косу.

Проміння цілує у щоки
І сяє блакить у очах
Усмішка крізь болі глибокі
Не гасне на юних устах

Луна її голос повсюду
І слухають стіни сирі
Як водять все пальці по струнах
Щоб дух боротьби піднести

Сміливість і погляд із сталі
Справедливості прагне душа.
Безстрашний боєць азовсталі—
Птаха, що в клітку спійма.

Дарья Ян

Подобається

#3280 в Різне
#850 в Поезія

У тексті є: вірші про війну на україні

Відредаговано: 10.07.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись