Внутрішнє полум'я
XXIV
У мене давно забракло слів...
Сльози висохли від постійних істерик...
Я забула що таке радість днів,
Я навчилась жорстокості в венах.
Моя душа перетворилась на смітник уламків,
Серце кров'ю гоїться від постійних ран.
Я відчуваю над собою тиск, наче танків...
На шию свої руки положив обман.
Ні бачити, ні чути уже не хочеться,
Я надихалась отрутою тих слів.
Скована свідомість, хтось шепочеться,
Я знову наповнена димом спалинех міст.
Сон, неначе став подарунком,
Реальність потроху відступає вбік,
Я бачу безмежне та світле майбутнє,
Та це лише імперія, побудована із снів.
Мої думки пропахли ароматом неба
І неосяжність замінив лиш вдих...
Яких випробувань іще нам треба?
Не любить вічність мотузки носить.
Відредаговано: 10.07.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
