XI

Я ще мала, але мене не пожаліли,
Так болісно встромили в спину ніж
Й навіки сиротою залишили...
І я йду по асфальту босоніж.
Краплинки дощику стікають по обличчі,
У ступні пов'їдались камінці...
Їх повбивали, лише я зосталась,
Бо вчасно заховалась на печі.
Мої маленькі світло-карі очі
Пливли за струменями гірких сліз...
Сама тепер. Пусті і дні, і ночі,
Чужі усі, усе чуже тут скрізь.
Я— сирота. Немає навіть брата...
Я, щоб не плакать, закривала рот,
Боялася маленький звук подати,
Допоки в домі пахло тютюном.
І поки серце поливало болем,
І поки бачила поранені тіла,
Вони без сорому тинялися по хаті
І крали все, що в руки попада.
Почувши вже знайомий стук,
Я впала. Нарешті вирвавши із горла голосок,
Я плакала, молила, я благала.
Щоб рідні обняли іще разок.
Боялася, боялася знов встати...
Я лиш поцілувала перед сном,
"Солодких снів" батькам змогла сказати
І вислизнула з пустих стін бігом.
Я не могла дивитися ще довше,
Як маму з татом поглинала кров.
Побігла, не маючи звичайної підошви
По мокрому асфальті до дібров. 

Мене завжди привчали й научали:
Ніколи не тримать образу й лють.
"Потрібно, доню, вміти пробачати"
І всі повинні разом це збагнуть.
Я хоч мала, але все розумію,
Та все не можу зрозуміти суть.
"Я, мамо, не настільки сильна,
Тож хай в душі моїй гріхи цвітуть"
Я бачила, вони— не люди, тату
У них не має світла й каяття...
Не зможу я пробачить тому кату,
Не зможу, хай там грець, усе життя.
Я бачила картину звірства й крові
І як простить всі забрані життя?!
О, мамо, не одна я квітка в полі,
Таких ще більше сотні... Я сама
Шукала відповіді і у шумах лісу,
Прислухалась до шелесту трави
І, навіть дощ, що теплий і привітний
Сказав: "Мені таке не до снаги"... 

Хоч ще мала, та знаю я напевно—
Мене любили, щоб там не було.
Це не батьки мене сиріткою лишили!
У мене просто вкрали всю любов...
Жорстоко і бездушно все забрали,
Тож правда— це мені не до снаги...
З великим серцем й чистою душею
Я не пробачу окупантам їх гріхи! 

Я повернулась. На ногах мозолі...
Із ранами переступила я поріг.
Відкрила скриню, що у коридорі
Й дістала звідти парочку нових.
Ці туфлі не взувала я ні разу,
Мені купили їх на випускний
В садочку танцювати разом з татом
Свій перший вальс під оплески гучні.
Я застебнула защіпку не тісно,
Так ноги защиміли від землі
Й тихенько заспівала гарну пісню,
Кружляючи в таночку мертвих тіл...