12✨

Як же я б хотіла щоб все повернулося, щоб мама і батько були разом.З таким сумом пройшло днів сім, а може й більше.Я весь час крутилась біля батька, мені було страшно,що якщо я не буду з ним то він засне вічним сном. 
Знову просинаюсь біля ліжка, сонячні зайчики бігають по хаті через вікно.
Батько досі спить тому скоренько встаю перевіряю чи дихає і вихожу на двір щоб нагодувати тваринок.Там мене зустрічає сонечко що виходить за гір і освітлює весь сніг навколо золотом і мій хорошенький Дружок, який теж проснувся і вилазить з будки. Його мордочка привітна з надією на щось смачненьке. Давши смаколики собаці іду щоб подоїти корову і нагодувати всіх інших хто чекає, набрала кошик яєць, що радувало. Випустила коника і овечок на прогулку їх в нас було три. Красуні змалечку вивчені приходити ввечері додому чим сами получали смаколики. Тай територія була добряче загорожена тільки до лісу тому туди вони могли спокійно втекти та цього не робили.
Прийшовши в будинок побачила як батьком тіпає, в нього так кожного разу, коли переставало діяли зілля. Я швидко поставила все на землі і побігла до батька. Давши зілля, тримаю його за руку.
-Доню, моя доню! Яка ж ти в мене хороша- батько посміхнувся, стиснувши мою руку- Одинокий вовк тобою б гордився.
-Хто???? Вовк???
-Твій дідусь, доню.
-Як мій дідусь може бути вовком???- з величезними очицями дивилась на батька я, нічого не розуміючи. 
-Я мабуть не розповідав тобі про маминого батька.Він Місяць, самий найсправжнісінький. Твоя бабуся називала його Одиноким вовком, з часом прізвисько стало його ім'ям, так як  Місяць було якось не звично.
- А чому саме вовк, тимбільше одинокий, навколо нього ж стільки зірок?
- Ці питання не до мене доню. Твоя бабуся завжди говорила що в ліс він приходить в подобі вовка і завжди сам, може тому!
- І часто він в лісі буває?
- Ну сказати точно не можу, час від часу бачив коли працював неподалеку. Він коли дізнався про тебе казав що розкаже тобі все і забере.
- Тому ви не дозволяли ходити до лісу- він тільки помахав головою, що і підтвердило здогадки- А як він виглядає? Має ж якось вирізнятись від інших вовків.
- Ну як сказати, від срібноватий ніби світиться і…
- Сяючі пронизливі зелені очі?
- Так...
- Так і знала що той зеленоокий не просто так мене виглядає.
- І часто ти бачила його?
- Ну…. Як сказати досить, а остані часом весь час відчувала як за мною хтось стежить. Невіриться він мій дідусь- якось дивно посміхнулась- і де моє спокійне, одноманітне людське життя!- якось навіть іронічно сказала я, і сама подивувалась що сказала це в голос.
- Ти з народження не була звичайною, як ми з мамою не старались цього приховати. А зараз Оленка  з ним і гордиться своєю донею-красунею.—Я навіть зашарілась трішки, так ми довго розмовляли, мені не сильно були цікаві свята. Та батько був іншої думки вже завтра Святий вечір, а потім і Різдво не віриться. От батько одужає тоді і повеселимось. З тами думками так і заснула тримаючи руку батька.