Внучка Одинокого вовка!

9✨


Як виявилося мольфара Дмитра знали всі в тутешньому селі, він жив біля лісу тому я легко його знайшла. Лілу не можна було виходити за свої кордони, тому вона і попросила мене знайди його і привести до неї.
- Добрий день! - смикаюсь від несподіванки бо якраз хотіла стукати в двері хатинки а позаду почувся грубоватий голос чоловіка - Я можу чимось допомогти?- ще досі стояв за моїми плечами а я не могла поворохнутись, його голос був якийсь насторожений, хоча для мене всі чоловіки були якісь підозрілі.
- Марічка!!!- чоловік підійшов до мене і з великими очами назвав моє ім'я.
-Звідки ви мене знаєте?- нарешті повернувся дар мови. Я почала розглядати шокованого мольфара...'може впізнаю'. Чорнявий з загорілим обличчам на плечах тримав торбинку з сіном...сам по зросту як я тільки широкий в плечах видно що чоловік не з лінтяїв, 'пощастило ж Лілу з судженим' хмикнула собі в думках. Драконячі сірі очі які з подивом дивились на мене, вже стали спокійнішими...і він навіть почав говорити.
- Маленька тобі не можна бути тут, де твоя мама?- він щойно сказав 'мама'...
- Моя мама????
- Ну, так. Ти не пам'ятаєш мене?- тримайте мене семеро, хто він такий? Звідки знає маму? А мене звідки знає я ж далеко від дому ніколи не ходила, не всі сусіди навіть знали про моє існування, або навіть про наше з батьком.
- Так хто ви такий? І звідки взагалі знаєте мене і маму? - трішки заспокоївшись сказала сталевим голосом я. На що він тільки посміхнувся, його очі дивились ніжно.
- Ну а що ти тоді тут робиш? Біля мого дому?- насмішкувато почав він- І чому взагалі на 'ви'? Я ж не настільки старий.
- Значить ви мольфар Дмитро!
- Ну так, а де твоя мама що ти сама бродиш? Чи заблукала?
- Моя мама померла- в очах закрутились кляті сльози- мене попросила Лілу вас знайти.
- Оленка? Співчуваю Марусю. Ми були друзями.- я відчувала як Дмитро поклав руку на моє плече, і сірі очі наповнились жалем- Лілу! Це ж твоя тітка, ти про неї зараз говориш?
- Яка тітка? Вона лісова принцеса.
- Значить вона стерла твою пам'ять перед смертю, розумно і правильно- буркотів під ніс Дмитро, а потім трішки веселіше сказав - Ну що похнюпилась, я тебе з пелюшок знаю Марічко. Ти такою красунею стала- оглянув він мене- і можеш називати мене Діма, веди до своєї принцески а я по дорозі все розповім, а то бачу по очах питань буде стільки що і посидію- посміхнувся Діма, на що я теж не  стримала посмішку.
Як виявилось моя мама була теж лісовою дівою, старша сестриця Лілу. Вона була дуже доброю і захищала людей у лісі..Не помітно навіть для себе вона закохалась в мого батька. Вони були неймовірною парочкою але їх всі призерали від істот до людей, так не можна було жити. Моя мама як виявилось була не просто лісова діва а дитиною Місяця, вона була всесильна із важким характером.Та силу Оленка проміняла на кохання.
- Попрослила мене щоб я її зробив смертною, уявляєш?- з іскрами які почали погасати розповів він.
- А що стало потім?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше