5✨

- Ну що? Готова? 
Я сідаю біля водички, такої кришталевої в якій відбивається зображення нічного неба і гарного місяця що ніби світиться від щастя, пускаю свій віночок і уявляю свою волю, де мене не контролює батько і я закохуюсь як в цікавій казці. Лілу розповідала що віночком можна не тільки прикликати хлопця до себе а і волю, удачу і навіть ворожачи загадувати бажання, що не аби як тішило.
- Ну що готова, я знаю що тобі хочеться романтики як у книгах, а то ти завжди вся в роботі ще й до мене втікаєш я ж бачу що ти втомлена трішки розслабитись тобі не помішає і тому я знайшла цікаве ворожіння для тебе- посміхнулась вона і пильно подивилась мені в очі я ж хотіла сказати що 'мені цього не потрібно' що і 'з тобою мені добре', та вона ніби прочитала все це...і перебила мене:- не смій відмовлятись, ходь мої чари на тебе й не діють я все бачу по тобі - посміхнулась і приобняла сівши біля мене: - ти знаєш мені приємно тебе радувати, ми ж як сестрички хоч і не рідні, якщо боїшся то давай і я собі погадаю?
- Добре Лілу - я м'яко посміхнулась і почала дивитись що вона там щось  нашіптує на мій віночок, потім подає його мені і робить подібне зі своїм...
- Ну що давай? Клади вінок на воду посип в середину цього - подає мені малесеньку бутилочку з сумішю:-а потім дмухни, я зроблю теж саме- її очі блищали, ніби ми зробимо щось неймовірне. Я ж слухняно роблу все що Лілу сказала і на секундочку вагаючись всежтаки дмухаю, відчуваючи невеликий страх. Те що було далі привело мене в шок, мій вінок засвітився сріблястим полум'ям з якого створилась ніби арка я здригаюсь бо бачу там чорнявого з глибокими сірими очима хлопчину з незрозумілими штуками на вухах, гумонів і підтанцьовував ніби слухав музику ....'хто він такий і чому доля вважає що ми з ним єдине ціле, він же не зрозуміло звідки?' Він ніби й дивиться в мій бік але не бачить мене що і на краще. Такий гарненький, мабуть високий точно сказати не можу, широкий в плечах з засмаглим обличчам. Тут арка зникає і вінок стає звичайнісіньким, дивлюсь на Лілу у якої очі світяться від чи то подиву чи щастя, вона дивиться на мене і чуть не пищить: 
- Ти бачила? Це ж Дмитро, мольфар з сусіднього села- сіпає мене за плечі, все-таки певне радість, в очах аж іскриться щось.
- Не бачила, в нас одночасно закрились портали але як бачу ти не шкодуєш що ворожила і собі на 'кохання всього життя' сама прям світишся.
- Так, я дуже рада, сама не знаю чому. Ми дружили з ним дітьми а зараз банально немає часу навіть поспілкуватись, та в мене є ще одна деталь - Лілу витягає вінок з води і кладе його до торбинки...
- Що ти робиш? Я думала ми їх тут лишаємо?
-Ні, Марічко! Завдяки віночку ти з можеш бачитись з тим хлопчиною уві сні, ви зможете розмовляти і торкатись один одного як в реальному житті. Тому тримай вінок при собі а захочеш його побачити просто нашепчи у вінок своє бажання і засинай.... Тільки одна деталь, потрібно щоб він теж спав а то ви ніяк не побачитесь.
- Ну це вже якось по дурному виглядає але спробувати можна.- витягаю і собі вінок з води- бачу Дмитро сильно запав тобі до душі- посміхаюсь я і уїдливо дивлюсь на принцеску.
- А якщо і так, я що не заслуговую на кохання.
- Звичайно заслуговуєш. Просто не здається тобі що мій 'суджений' самою долею якийсь дивний.
- Зате гарненький- засміялась Лілу.
- Ну що поробиш, нема куди правди діти він і справді гарний от тільки дивний. Моєму батьку точно б не сподобався. Щось в мене погане передчуття.
- Це просто страх чогось нового, ти ж знаєш що магія не помиляється. А дивний тому що живе делеко от і все, твій батько змириться з твоїм вибором, як і з тим що ти постійно пропадаєш. А мені здається що ви погажі такий же мрійник як і ти Ромашка. А зараз давай додому моя хороша, а то знову прочуханки він батька получиш.
- Добре сестричко, тільки ти теж будь обережна, ти і сама знаєш що мольфари бувають підтупними. А бігти і справді потрібно. До завтра тобі Лілу - обіймаю зеленоволосу, хоч на дворі і опівночі зате місяць 🌙 освітлює все навколо. Іду додому тримаючи одною рукою вінок і думаю чи спробувати сон, щоб дізнатися хто він такий.