Внучка Одинокого вовка!

Пролог

Розповідь про юну гуцулочку Марічку, яка жила в неймовірних Карпатах. В ті 90-ті роки красувались не лише пейзажами а й багатим фольклором, чарами які наповнювали ліс. Біля одного з таких лісів і була хатинка дівчинки з батьком, далеко він інших людей. Батько чомусь не любив щоб Маруся ходила до лісу, та це її не сильно зупиняло. Якось маленьке дівча років дванадцяти все-таки втекло з дому збирати осінні листочки в лісі і непомітно заблукала. Та її це не турбувало так як Марічка любувалася красою золотих відтінків дерев грайливого вітру, сонечко яке променями виривалось крізь дерева щоб сонячними зайчиками освітити шлях дівчинці.
Незабаром коли дівчинка впевнилась що заблукала і вже почала лякатись трішки, вітер почав кружляти навколо неї листочками а потім недалеко від неї з'явились дівчинка, волосся було дивного кольору як мох з віночком із листя на ньому, маленького росту, одно око було зелене а друге зелене з синім.
Маруся заспокоїлась бо знала що не сама.
Дівчата почали розмовляти і шукати шлях додому.

 

Надіюсь вам сподобається моя історія, підтримайте зірочками. Якщо є питання, пишіть в коментарях.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше