Літній дощ тихенько завітав,
Срібні струни в небі розсипаючи.
Кожну квітку лагідно обняв,
Спраглу землю щедро напуваючи.
Зашептали трави у росі,
Засміялися волошки сині.
І веселка квітнула в красі,
Мов місточок між землі й блакиті.
Краплі грали ніжну мелодію,
На листках, на квітах, на вікні.
Все довкола дихало надією,
Наче світ оновлювався вмить.
А коли за хмари вийшло сонце,
Знов засяяв літній небокрай.
Літній дощ залишив у долонях
Свіжість, світло, радість і розмай.