Прийшло кохання разом із літом,
У пахощах м'яти, волошок і трав.
Сміялося сонцем, барвистим розквітом,
І вітер про щастя мені шепотав.
Ми йшли крізь поля, де колосся шуміло,
Де жайвір здіймався у синю блакить.
А серце так щиро і радісно билося,
Немов відкривало нову світлу мить.
У погляді ніжнім світилися зорі,
Хоч сонце ще гріло високу блакить.
І навіть роса на ранковому полі
Здавалася піснею, що не мовчить.
Нехай проминають роки за роками,
Та пам'ять зберігатиме літню красу.
Бо перше кохання живе поміж нами,
Немов волошкова роса у саду.