Під синім небом соняшники квітнуть,
Мов сонця золоті на полотні.
До світла повертають ніжні лиця,
Купаючись у літній теплоті.
Легенький вітер пелюстки колише,
Над ними бджілка пісню наспівá.
А небо синє, чисте і безмежне,
Дарує полю крила й почуття.
Стою між ними, слухаючи літо,
Де кожна мить — мов щастя золота.
І серце тихо дякує за диво,
Що квітне в сонці щира доброта.
Нехай цвітуть соняшники повіки,
Під небом мирним, ясним і ясним.
Бо в їхнім сяйві — Україна вічна,
З любов'ю, світлом і добром земним.