Частина І Глава І Безросудний гнів кханармасу , один з обличчям сотень , розкаяння

Кров та біль , ось що несе жага до влади від смертних , лише боги можуть правити, лише їм ми по-справжньому маємо коритись, чи заслуговує щось земне подібного відношення до себе , чи маємо ми смертні право під променями касванору ніжитись без їх дозволу, великі часи хаосу , пройшли тисячі років назад ,і я принесу їх знов, наче жрець Кхахали що цілує змію перед смертю. І померає з посмішкою на лиці. З чого почати мою історію напевно треба почати з тих даних які я сам не розумію в точності , мій голос, моя броня , моя душа ,цей амулет що горить зеленоватим світлом ,

Частина І

Глава І Безросудний гнів кханармасу , один з обличчям сотень , розкаяння

,

Ей арген , дістаньте сокиру з спини вон того... Рука вказала на молодого одягнутого в дрантя що раніше було бронею чоловіка ... Ну якщо його можна було назвати саме чоловік а не шматок м'яса. Високий воїн з світлим зав'язаним в вузол волоссям потягнувся до трупа біля якого він сидів , опершись на кількох сосідніх переможених ,що були ще живі , вони стали йому: ,зморені заплакані вічно ниючі і зойкаючі, коли. Арген повертався, своєрідним лежаком. І він повільно щоб не хвилювати своє ліжко потягнувся за сокирою Арген був улюбленцем богів , він вірно служив Радаману і той наділів його не аби якою силою, тому коли око Радамана - невелика руна вирізана по живому на шиї пожилого война - засвітилась я не аби як занервував. Я спробував одразу ж вивести його з бойового сну - Квінола рамала Хетт !!! Викрикнув я на рідній мові, мого доброго знайомого але це вже почалось - з рани виступила кров він припав на коліна і загарчав , так саме загарчав молитву - кшаратамаргррр!! Рггрррр!!! Марррррхрррргр!!!! Грахуніарррр!!! Грахуніарррр! Мірхвм'яяярррррр!!!. В момент його очі запеленала біла плівка він став абсолютно схожим на того берсерк якого я бачив в пелені безкінечних битв уже сім років поряд з собою. Я хоча й молодий воїн але я міг інколи його зтримати від приступів раптового сказу. Ей Арген , голосно крикнув я , Арменхіаррр міор маррр нархаррртерг дерн марр. Завчанні мною уривки з Монастиря Радамана не допомагали, воїн шкірився як скажений пес і вже прийняв на пів зігнуту звірину позу , сокира що була у нього в лівій руці в такому стані могла вбити і не самого слабкого велетня. Але Аргену не треба велетень, йому потрібний я , його хижий посміхнутий в мій бік зір багато чого пояснював, Рурм!!! Арген!!! Ідіть сюди досить там ігри розводити - крикнув хтось ззаду , пропитим басистим голосом. Нарвенн, я на секунду  , задумався рятуйте мене? Чи тікай? Але що зможе звичайний воїн степових вовків проти берсерка давнього дому льодяних потвор Нарії , моя відповідь була вірною нічого. Він!!! Він в бойовому безумстві тікай ... Секунда абсолютної тиші і звіриний погляд Аргна не змусив на себе довго чекати і воїн з оголеним торсом з окровавленим від струйок крові затилком кинувся в бій . Жахливий крик Мірганооорррр!!!! Окутав всю затуманену галявину на якій ще кілька годин назад був короткий проте бій , він кинувся , я відстрибну..(подумав я) спробував зпригнути вправо й в одночас дістати меч , проте Арген неймовірно вміло звернув мені напереріз , удар, сокира пройшла вище ліктя прорвавши кольчугу і вибравши шматок окровленого м'яса зі шкірою я відчув як біла льона рубаха під кольчугою почала промокати. Агхххх мій крик прорвав повітря я упав на бік проте встиг вихопити меч , це був трофейний Дурнарський меч , відібраний у война степового королівства . Блиск іскр що наче обрій зірок упали до вологого грунту ... Хух ледь не пропав мій блок ледь не пропустив цей величезної сили удар, ще удар , знов моя навчена в боях рука змогла заблокувати потужний верхній випад введеного в транс товариша, можливо вдасця перечекати цей приступ агресії подумав я , але Арген не залишав мені шансів він вдаривши з верху наніс стрімкий удар ногою удар припав в груди і відкинув мене назад , моментальний удар з верху і тільки чудом я заблокував цей випад. Проте верхній край леза сокири вдерся мені в ліву руку. Усе? .... Смерть мені? Ні я знаю що робити .... Кханармас - вигукнув я .... Сотні войнів в цих краях знають про Кханармаса кривавого , верховного жреця смерті із повалених піків Хамай- Норана , говорять його дух й до цих пір гуляє в тутешніх лісах ... Я спробую налякати Аргена він не раз просив в його присутності не називати це ім'я. Кханармас агео, нурн, руаа!!!! Вигукнув я тут і почув метушню позаду берсерка, ззаду вибіг загін степових вовків в яких наш гордий десяток  нарійських найманців і ніс взаємовигідну службу . Їх було чоловік сорок і по при все бажання Арген не виправився б один проти сорока він не вистоїть. Але берсерк був іншої думки , і коли воїн в шкіряному степовому доспіхові з дерев'яними вкладками спробував відкинути Аргена від мене, той отримав сокирою по лиці, від чого його голова луснула, як гарбуз після того як на нього упав кузнярський молот, після чого усі сорок воїнів кинулись на берсерка, проте Арген швидко ухилився від двох кинутих в нього дерев'яних дротиків, потім вималював смертельне коло своєю сокирою , викрик поголеного на лисо і протатуйовоного война, і з його живота полив потік чорної жижі , кров , кишки , шлунковий сік , усе переміщалися у єдину спотворену суміш , непомітний пірует кинджалом в другій руці і воїн поряд ухопився за шию повільно скотившись на коліна. І постійно схлипуючи , з кожним подібним схлипом потік крові з рани жвавішав. Поки Нарієць відволікся дротик прилетів йому прямо в лікоть вибивши шматок кістки , Арген пощурився і впав на коліна проте , одразу ж вистрибнув на ноги і рухнув плечем пораненої руки так що ніж вилетів з неї, прямо в живіт підбігаючому з невеликим круглим щитом воїну степових вовків , що моментально упав на спину задавши живіт руками, робоча ж рука перехопила сокиру вище, аби водити нею прикладаючи менше зусиль , я знав що подібна рана не призведе до падіння вправності Аргена , і мої думки виявились вірними в Аргена випустили дротик що вже пролетів половину шляху а також два списа вже тягнулися до його тіла в сильному ударі, воїн з клану льодяних потвор , з легкістю уник спочатку дротика а потім відхилився в право вийшовши  тим самим з траекторії одного удару а потім власним ударом відвів спис іншого нападаючого від себе одночасно відрубуючи долонь не обережного противника. Мене вхопили за плечі і волокли подалі від поля бою. Рани нили та зуділи а кров теплим потоком сповзала по руці скапуючи з кінчиків пальців на землю. Арген вклав ще двох поки доки Ахванар Старий воїн одягнутий в кольчугу і з невеликим хвостиком на ідеально виголеній голові, що і найняв нас для походу, не вдарив берсерка по скроні своєю дурнарською трофейною булавою, від чого берсерк упав на коліна, з носа його пішла, кров одне око набрякло, а з рота викотився потік блювоти. І коли Аргена вхопили за покриті ранами та шрамами руки двоє степових войнів . Поряд просвестіло кілька стріл, вони виринули мов риби із водоростей , із найближчого чагарника , кілька глухих ударів , із за листя дерев почувся бойових клич Данхейму - Арванаронн !!!! Кілька одітих в сяючу посріблену броню Дрерів вибігли на поляну і почали нести смерть під серенаду стріл та симфонію глухих ударів, ці важко озброєні воїни явно були гвардією ветеранами багатьох битв і їх рухи були вишкулені до вбивчої майстерності . Їх доволі кутової форми  шоломи носили на собі зображення барана пробиваючого в стрибку хмару. Доволі дивний герб. Причому на лівому наплічнику кожен з них ніс гравіруваня сонця. Мені не були відомі ці знаки. Мало доводилось мені бачити в бою Дрерів, важку піхоту і гордість армії Данхейму але Ахванар, впізнав ці гравюри Гвардія Ухманонсьокого сонця - або більш відомі як сонна процесія їх так називали тому що вони змушували всіх ворогів засипати в небачених масштабах - Соні Покидьки Ухманона !!! Бий їх !!! Ламанулем!!! Вигукнув Лонд степових воїнів що вже втратили половину своїх сил. Криками бою знов накрило цю багатостраждальну галявину , на землі лежали мертві , та поранені стікаючи кров'ю та блювотою , Себ - один із степовиків разом з товаришами по зброї в десятьох накинулись на броньованого противника , ворог замахав дваручною виполіруваною до блиску сікірою, удар і шматок кістки вийшов на зовні в районі грудей і вони. Перетворились в жахливий салат з крові м'яса та кісток. Кілька нових ударів і двоє противників воїна сонної процесії упало замертво  зплюндровані , так що вони здавались більше чотирма різними шматками м'яса ніж трупами воїнів, аж тут важка броня пробилась ударом. Короткої рунної сокири. Наргаараурх!!!! Почувся Нарійський бойовий клич. Ще один берсерк на ім'я Нольф вибіг на поле бою. Він не був таким могутнім як Арген проте міг в нерозберисі бою стати нашою останньою надією . Біля мене впало кілька стріл і тут я побачив що не більше десятка степовиків залишилось на ногах де інде бій йшов вперто , але зліва Данхеймці уже добивали поранених, пориваючи промокших від крові та поту воїнів з наляканими очима зачасту у мариві, мечами кримсаючи їх сокирами та прориваючи їх списами. Я не боюсь !!! Вигукнув Ахванар на останніх силах, він з важкістю , фехтував проти озброєного мечом та щитом Дрера , кілька швидких ударів від степовика, але Данхеймець вправно їх відбив, чіткий удар меча знизу відрубав старцю ногу поколіно. Роздавався агонічний крик , рот старця наповнили слюною а руки сповзли на окровавлену ногу, Шайкгуі тобі Данхеймський пес ...кхе кхе - гучний запинистий кашель. Забив Ахванару груди . Аааай короткий відривистий крик від латної ноги що наступила на стрілу що раніше попала в плече , Шайкгуі тобі і всій...кхе кхе твоїй сім'ї . Кілька важких схлипів. І різкий стогін це сяючий сталевий меч вийшов в груди старого воїна. Бризки крові , спроба ще вдихнути окраїни грудей піднялись по лежу меча , після чого булькаючий звук , і старий засіпався в агонічному хрипі. Очі його не рухались і ось він останній короткий рух. І Ахванар Канів до Брурка кістяної пащі. Мене досі тащили, від втрати крові в мене все заніміло я кілька раз блюванув, і в очах потемніло на зіниці наліг сльозистий туман, навколо були дерева мене відтягували все далі від місця битви. І я міг тільки надіятись на те що Данхеймців не дуже багато і старі досвічені головорізи з степових районів Каргенталя та наймані берсерк із нарії справляється з невеликим загоном Данхеймців - вони далеко? - не думаю дуже навіть не думаю - Тягнибок його !! Давай !! Обережно яма - що яка яма ? Яма ? Це ж болото! Один з голосів був мені добре знайомий це був Нарійський зброяр Файман, його грубий хриплий голос я не міг сплутати ні з чим. Часто він розповідав дивні історії про свої пригоди, та просто народні легенди Нарії в дорозі на кораблі чи біля вогнища.. Другим виявився Нарвенн – молодий воїн що нераз опинявся поряд з Нами під час численних  спільних походів в землі Данхейму. Мене стягнули в невелику незинну прямо поряд з гнилим застиглим болотом, після чого молодий степовик, прийнявся знімати з мене промочену моєю ж кров’ю кольчугу. Мене морозило а на плече накотилась шалена біль, кілька різких вдихів і я вже лежав на колінах в Нарвенна, він якось дивно дивився на мене, що це можливо страх за моє життя? Ні напевно він просто. АААА вигукнув я і уже суттево занімівшими губами, коли хтось почав порпатись пальцями в моїй рані на плечі. Я закричав би знов але молодий степовик вклав мені до рота шматок рукава моєї льоної сорочки з Рундорійськими вишивками. Дихати стало неможливо в носі вода та  кров в роті цей псевдо кляп. З’явився блювотний рефлекс, я спробував випхати його язиком , але нічого не виходило, і ось знову пекельна біль, мій тихий знесилений від болю стогін – Глибоко сидить гад!!! Почув я Файмана, проклятий старий покидьок, я йому покажу, а я ж завжди сміявся від його історій , за що він мене катує. Знову я не зміг вдихнути, голова запаморочилась. АААА щось полізло глибше до мене в руку. Я волав як навіжений як би не кляп то усі Данхеймці збіглись сюди. Пече як пече ще один ривок болю, хух вирвав руку , мій удар полетів у напрямку Нарійця, але Нарвен вчасно спохватився і встиг повернути її на місце. В очах потемніло, невже так швидко ніч ? від болю я ще кілька разів гаркнув і втратив свідомість.