Глава 2. Зустріч, якої я боялася.

Я завмерла.

Я не могла тоді поворохнутися, наче весь світ навколо зупинився. Я не хотіла його ні бачити, ні чути. Чому ж він раптом з'явився в моєму житті? Хоче знову зруйнувати моє життя? Поки що я цього не зрозуміла.

Тоді він мені зробив біль, дуже сильний. Зруйнував моє життя, через нього я ледь не потрапила до в'язниці, вкрав коштовності — він, а не я.

Мені ледь вдалося виправдати себе, знайти докази, але я втратила все, а його посадили на 2 роки. А тепер він знову з'явився в моєму житті...

— Алін, привіт... — його голос був тихий, майже чужий.

— Привіт, що тобі від мене треба? І як ти мене знайшов? — сказала я це з різкістю, і відступила на крок далі.

— Я просто вирішив дізнатися як ти, а знайшов я тебе через своїх знайомих. — мовив він.

— Тобто, ти 2 роки тому ледь не посадив мене до в'язниці, а тепер просто з'явився щоб спитати як я? Тобі не соромно? Я думала ти хочеш вибачитися. — промовила я.

— Вибачатися я не збираюся, я не із таких людей. — сказав він це з зухвалістю.

— Дізнався як я? Тепер йди. Бачити тебе не хочу. — мовила я зі злістю.

— Слухай, грубістю мене не бери. Бо я теж можу, і не тільки. — погрозливо промовив він.

І він почав до мене підходити все ближче й ближче, а я відходила, бо боялася що він щось мені зробить. Потім він різко до мене підійшов і взяв мене за руку, і хотів вдарити мене по голові.

Але тут з'явився якийсь незнайомий чоловік, і вдарив його кілька разів по обличчю. Він був з темним волоссям, з карими очима, і дуже грізним виглядом.

— Дівчино, з вами все гаразд? — занепокоєно спитав він.

— Так, все добре. Дякую, що захистили мене, якщо б не ви, то я не знаю що зі мною було би. — промовила я.

— Та нема за що, я просто не міг пройти мимо. - сказав він.

— Дякую. Гарного вам вечора. — тихо мовила я.

— І вам теж. — промовив він.

Я пішла додому.  За цей день так втомилася... Ледве стояла на ногах, так хочеться якнайшвидше забути про цей жахливий день і просто відпочити ці 3 дні, щоб ніхто не турбував мене.

Коли доходила до дому,  думала... А якщо він знову з'явиться? Я сподівалась що ні.

Прийшла я додому, заварила собі чай і почала дивитися фільм, а потім заснула. У думках  було лише одне...  Щоб просто забути про все та розслабитися.