частина 1

Робі був найстаріший житель колонії. Всі його однолітки вже пішли у засвіти. Одним із них був незмінний Капітан, як в космосі, так і на планеті Хеппі. Піт (так звали Капітана) покинув їх, залишивши записку, де попрощався і написав, щоб його не шукали. Цей незламний чоловік вирішив просто зникнути, коли відчув, що йому залишилися лічені години. Він не хотів ані прощань, ані сліз, ані суму. В цидулці Капітан написав, щоб молодь прагнула щастя, радощів. Щоб не забували своїх пращурів, пам”ятали помилки землян і керувалися Конституцією їхньої планети. Піт залишив по собі безцінну спадщину. Суспільство, побудоване по принципу: “Від кожного - по можливостям, кожному - по потребі”. Такий устрій був нездійсненним на Землі. Люди на їхній прадавній планеті були недосконалі. Батьки передавали свої недоліки дітям, а ті своїм дітям і так далі. Не можна було позбавитися цього кругообігу зла. А Хеппі — це планета, де люди почали з чистого листа. Бо Капітан відібрав найкращих представників людства. Кожен із тих, хто полетів у невідомість, мали такі риси, як твердість духу і тіла, прагнення до саморозвитку, відкритість до нового і, звичайно, для них найбільшою цінністю було життя у різних проявах. Тож, зібравши біля себе однодумців, Піт полетів шукати дім для нового суспільства. Доля була доброю до мандрівників. Через п”ять років пошуків, експедиція знайшла планету, яка могла стати раєм для людей. На цій планеті температура коливалася в межах від 10 до 35 градусів по Цельсію. Над Хеппі світило два сонця. Ночі тут майже не було. Але земляни швидко звикли до цього. На Хеппі панували тільки рослини і мікроогранізми, розвиток яких регулювався природою. Рослини давали всі поживні речовини, необхідні для життєдіяльності людей. Джерела, річки, моря — цього було достатньо, щоб забезпечити поселенців водою. Це справді був рай. Перші поселенці, однолітки Робі народжували дітей, навчали їх, дякуючи знанням взятим із праматері Землі, будували нові поселення, розвивали науку і техніку, при цьому користуючись екологічними технологіями. Всі люди підпорядковувалися Конституції, яку створив Піт, і яку ухвалили всім поселенням. Капітан залишив по собі неоціненні вказівки, як жити в злагоді та щасті. На деякій відстані від поселення стояв ангар, де зберігали зброю, яку привезли із Землі. Її не стали знищувати, бо не виключали нападу з космосу. Але всередині общини використовувати зброю було заборонено. Та й нікому не спадало це на думку. Бо молодь навчали принципам мирного співіснування, відмінним від тих, якими користувалися на Землі.

Такі роздуми роїлися в голові Робі по дорозі до альтанки між двох величезних дерев, схожих на секвойю. Підійшовши ближче, чоловік розгледів на невеликій відстані від альтанки в заростях кущів дві постаті. Робі впізнав їх. Це були Сем і Том — третє покоління цієї планети. Можна сказати, корінні хеппіанці. Коли до чоловіка долетіли слова молоді, він не повірив своїм вухам.

• Цього старого можна швидко прибрати. Хоча він нам не перешкода. Вже більшість наших з “Молодого легіону” готові до цього перевороту. Чому блондини повинні працювати? Ми — обрані. Нас помітив Бог. А брюнети — це чернь. Ангар вже відкритий. Бластери розібрали. Тож я в передчутті великих змін.

Робі схопився за серце.

- Як добре, що Піт не дожив до цього. - це була остання його думка.