Глава 5

— Ви маєте гарний вигляд для свого діагнозу, — сказав психіатр.

Він розвалився в білому кріслі навпроти лікаря. З його роззявленого рота повільно капала слина.

Він скривив губи у слабку подобу посмішки.

Чому лікарі говорили йому одне й те саме?

— Я не Рон… — Хоч біле пасмо звисало біля краю його обличчя, він не вважав себе Роном. — Поверніть Рона… Поверніть.

— Рон пішов. Залишилися лише ви. І ви навіть дозволили йому позбавити вас імені.

— Не позбавити… — Він ледь ворушив пересохлими губами. — Не позбавити. Я нікчема, і мені так боляче. — З куточка його ока скотилася солона сльоза. — Так боляче… Поверніть Рона. Поверніть Рона. Поверніть..!

Йому хотілося кричати, але велика доза транквілізаторів позбавила його сил.

— Як давно з'явився Рон? — Не звертаючи уваги на його вигуки, запитав психіатр.

— Не знаю, — він зареготав, а потім знову заплакав. — Тиждень тому… Він прийшов, щоб допомогти мені. Допомогти мені, і допоміг… Він забрав біль, мені так боляче, докторе… Поверніть Рона або відріжте мені руку… Відріжте. — Його пальці не слухалися, пульсували й тремтіли самі собою. Грижа в його шиї тиснула на нервові закінчення. Лікоть занімів.

— І за тиждень він стільки всього накоїв. Рон. Він украв усі гроші з вашого рахунку. Викинув усі ваші речі. Морив вас голодом. Звабив офіціантку і мав незахищений статевий акт у громадському туалеті. Орендував авто, яке вам не по кишені, і навіть… пограбував Гала-музей.

Він схилив голову на груди й мовчки коливався вперед-назад. Цей нестерпний біль. Він проймав лопатку й передпліччя. Всередині наче бігали дрібні електричні мурашки, що змушували його стогнати що секунди.

— Ви не помітили, що схудли? Або що зберігали в домі експонати з музею?

— Поверніть Рона… Поверніть… Рон забрав мій біль… Де… Де Рон..? Він у в'язниці? Що ви з ним зробили?! Докторе… Де Рон?

Психіатр встав і вийшов із білої кімнати зі стінами, оббитими м'якою тканиною.

Він став бити повітря ногами. І плакати:

— Де Рон?! Що ви зробили з Роном?!

Лікар повернувся за хвилину. В одній руці тримав маленький предмет, в іншій — пластинку таблеток.

— Ви хочете так продовжувати чи позбутися болю?

— Рон позбавив мене болю…

Психіатр зітхнув і розкрив долоню, в якій було затиснене дзеркальце:

— Рон завжди був із вами. Містер Рон.

Він втупився в карі мигдалеподібні очі. Чорне волосся з білим пасмом біля обличчя. Схожий, але не Рон. Лише невдаха з дрібною кишенею.

— Поверніть Рона. Поверніть Рона! — Він став гойдатися на стільці.

— Це ви, містер Рон, звабили жінку, спустили усі гроші з рахунку, пограбували музей. Це все були ви. Тіло було вашим. Але ви настільки його зненавиділи, що віддали кермо управління комусь іншому. Кому? Персонажу вашої манги?

Він укусив щоки зсередини й став давити зубами, доки рот не наповнився кров'ю. Він закашлявся. Лікар миттєво склав дзеркальце в кишеню халата і схопив його за комір, допомагаючи нахилитися над підлогою і постукуючи його по спині, поки кров, змішана зі слиною, капала на підлогу.

Коли напад закінчився, він мляво простогнав уголос:

— Коли мені сказали, що я більше не зможу малювати… Я у відчаї, розумієте… І тоді Рон розбив екран планшета і вибрався з моєї манги, щоб врятувати мене… Ця рука. Цей біль… він сильніший за мене. У мене забрали останнє, що я люблю. І я захотів, щоб хтось врятував мене.

Його очі наповнилися сльозами. Він завмер і перестав говорити. Це ліки. Він став згадувати. Увесь минулий тиждень був глядачем власного життя збоку. Тонув у каламутній воді, віддавши біль Ронові.

— Але на Геловін можуть прийти лише монстри, так? Замість благословення я отримав прокляття… Це… Це було в моїй голові?

Лікар простягнув йому знеболювальні.

— Геловін — гарне свято. Достатньо глянути в дзеркало, щоб побачити те, що людина породжувала цілий рік. На жаль, — він розвів руками. — Ви породили монстра всередині себе. І ваш хребет — буде другорядною проблемою, про яку тепер доведеться турбуватися.

Він кивнув головою, пробуючи відкинути мокре липке волосся зі спітнілого обличчя.

— Скажіть, я зможу продовжити малювати?

— Все залежить від того, наскільки ефективним для вас виявиться лікування. Але ми докладемо всіх зусиль, щоб повернути вам ім'я, Рон.