Розділ 2

 - Привіт, Ілоно, - сказала з неприхованим здивуванням, - а ти як тут взагалі..?
 -  Може спочатку ти мене впустиш, а потім я тобі все розповім?
 -  Так, заходь. Ти йди в душ. А я чайник поставлю, - впустила сестру, і взяла собі вектор на кухню, зробила нам латте, хоч в чомусь ми з нею схожі...
 -  Йой, як смачно тягне аромат, - сказала Ілона, коли вийшла з душу, і зробила ковток напою з її чашки - раніше маминої. Бережу її в себе як зіницю ока, сестра не хотіла забирати з собою в Швейцарію, тому залишився цей скарб у мене.
 -  Ну що, - почала свою розповідь, - мені зателефонував учора лікар: сказав, аби я повернулась в Україну, а сьогодні тато вже в комі. Не знаю може тато попросив в нього, щоб зателефонував.
 -  Дивно, Ілоно, дивно. Я сьогодні була в шпиталі, розмовляла з лікарем, і нічого він мені про тебе не розповів, більш того, сказав, щоб я на вихідних взагалі забула про це місце.
 -  Ну зрозуміло, а ти як тут взагалі?- швидко  перевела розмову сестра, сьогодні вона якось дуже дивно себе поводить. Не знаю з чим це пов'язано, але може в неї прокинулось щось сестринське до мене..?
 Решту вечора ми провели за розмовами і ностальгією, а коли я хотіла почати мову за тата і її близьке майбутнє у Львові - вона замовчувала. Мені це не сподобалось, але справа її, і влізати не хочу, бо дотичною до її життя я стану, коли вона дозволить, і якщо звісно взагалі дозволить.
 На ранок прокинулась я від того, що Ілона з кимось сварилась по телефону на кухні, і тільки коли я увійшла в її поле зору - вона одразу вимкнулась.
 -Привіт, Лінка, - заговорила вона перша, - як спалось?- привіталась і назвала форму мого імені, яку найбільше не любила.
 - Спала, як вбита. А тобі як було спати вперше за 8 років в Україні? Які плани на сьогодні?
 - На диво, без кошмарів. Сьогодні в мене зустріч з деякими знайомими, а потім до батька планую поїхати. Тому буду вдома уже ближче до ночі, якщо звісно ти мені дозволиш жити в тебе
- Ну, Ілоно, скажеш ще. Куди ж ти дінешся.
- Тоді добре піду збиратись, - сказала вона і з піднесенням пішла в душ.
  Я сьогодні також поїду у справах в магазин квітів. В одному з них ніби-то тиждень тому звільнились працівники, а в мене все руки не доходили до цього питання. Отож тиждень він стоїть зачинений, я звісно написала працівникам, аби квіти розібрали, і розвезли по інших крамницях, але сама ще не перевіряла.
  Згодом після того, як Ілона пішла - я почала збиратись. На вулиці теплий серпневий день, тому довго не думаючи одягнула джинсову спідницю трохи довше колін, білий топ з моїми улюбленими соняшниками, і білі кеди. А от над зачіскою я завжди мудрую, адже моє руде кручене волосся важко вкладати, отож я частіже, ніж постійно його вирівнюю, і сьогодні зовсім не виняток. Проте над макіяжом я не заморочуюсь: просто укладаю гелем свої густі, руді брови, підфарбовую вії, замальовую консиллером ненависні синяки під очима, а от ластовиння - ніколи. Це моє успадкування від мами. Губи блиском. І все. Я вже виходжу в пригоди навіть не підозрюючи, що сьогодні - початок нового сезону мого життя.
  Дорогою до магазину, яка займала пішки хвилин 30 ( і з моїм "везінням" це найдальша наша крамничка від мого дому) - я згадувала, як вирішував проблеми тато, які настанови він мені давав. Звісно для мене розв'язувати  питання батькового бізнесу було не вперше, та все ж хвилювання наростало більше з кожним кроком.
  Відчинила дверцята кіоску, і зайшла ніби у казковий замок: стін тут майже не було - все зі скла, окрім коморки для персоналу. Стеля також прозора, і прикрашена ліхтариками в гірлянді. Якщо придивитись можна помітити засушені квіточки в ліхтариках. Коли темніє - це місце стає ще більш чарівніше.

 Оглядаючи стелажі для квітів на мій превеликий подив і жаль: квіти розібрали і розвезли, тому і збитків не буде, але на стелажі у воді самотньо стояли соняшники. Мої любі соняшники, чому вас всі недооцінюють?.. Навіть люди, які знаються у красі всіх квітів - вас не врятували від знищення?
  - Добрий день, вибачте,- перервав від роздумів мене хлопець приблизно мого віку,- у вас відчинено, чи ні?
  - Ну взагалі зачинено, а вам потрібна якась допомога?
  -  Я поспішаю на побачення і треба терміново купити квіти, а це єдиний кіоск, який зустрівся мені дорогою.
  -  Ну добре, допоможу вам, але з квітів лишилось тільки 5 соняшників, тому можу запропонувати лише їх.
  -  От і добре, запаковуйте ,- сказав і щиро посміхнувся.
  Я запакувала перший шар паперу бежевого кольору,  а другим шаром прозорою синьою плівкою і перев'язала жовтою стрічкою. Це був перший мій букет, і як на мене доволі непоганий. До того ж мені так сподобалось упаковувати квіти, і взагалі дбати про них, що в моїй світлій голові промайнула думка про те, щоб працювати тут. Цікаво, а тато одобрив би цю ідею..?

​​​  

  - Ну все. Готово! Тримайте! , - сказала з піднесенням, і віддала хлопцеві букет
  - Скільки з мене?
  - О ні! Це абсолютно безкоштовно. Соняшники багато хто недооцінює, тому візьміть з чистою душею без оплати, нехай вони вам принесуть щастя, - вмовила його, здається вміння переконувати - мій найсильніший дар

  - Ну якщо так, то дуже дякую вам. До побачення!
  - На все добре! - попрощалась, і стала думати що робити далі.. - напевно прибирати, бо за 7 днів тут стало так брудно, ніби сюди не заходили рік. 
   Час йшов, а я все прибирала, викидала сміття і займалась іншою роботою. Не помітила як почало вечоріти. 

Тільки-но вся робота була зроблена, і я збираючись додому у підсобці почула звук відкриваючих дверей - виглянула, а там мій перший покупець. І не один. З букетом  квітів. Точніше соняшників. І набагато більший, ніж я йому сьогодні віддала.

 -Добрий вечір. Це знову я!

_______________________________________

Якщо ви зараз це читаєте - я Вам безмежно вдячна! Це моя перша книга, і я абсолютно нова в цьому. Тому напишіть, будь ласка, враженя. Якщо Вам щось не подобається, або Ви щось змінили б або порадили - напишіть у коментарі📜💌🥺