11. Моя спляча принцеса, яка таки прокинулась.

ЯР

З Діною було легко і весело. Я навіть практично забув про те, що буквально пів години тому побився з кращим другом. Вона впливала на мене якимось дивним чином.

Чи міг я уявити, що саме цим обернеться та ставка? Я одночасно і радів, і відчував провину... Сьогодні, коли друзі були тут, я чітко зрозумів, що не хочу, щоб Діна дізналась про обставини, завдяки яким вона опинилась у мене. Навіть якщо вона зненавидить завдяки цьому Рому... Не факт, що не зненавидить мене самого. 

А я не хотів, щоб вона мене зненавиділа. 

Коли запропонував їй мене погодувати, вона на секунду завмерла. Щоки злегка почервоніли.... А до цього ніби жодного мого натяку зовсім не розуміла.

— Тримай, — тихо сказала, таки наколовши останню креветку і простягнувши до мого рота. 

Я взяв її, повільно прожував, ковтнув, а потім облизнув губи. Весь цей час дивився на Діну, не розривав нашого зорового контакту. Але, коли я облизував губи, вона сама відвела погляд. 

Знов подумав, що вона — мила. Кепсько... Треба зупинитись. 

— Ти ж ще не хочеш спати? Можемо глянути якийсь фільм, — запропонував я. Робив все те, чого не хотів робити. Точніше хотів, але не мав би. Чорт... Щось все заплуталось. 

Діна, замість того, щоб відповісти, просто кивнула. Я затримав погляд на її обличчі трохи довше, ніж мав би. Ми рідко були так близько одне до одного, як зараз. Ковзнув поглядом від її сірих очей по щоці, потім перейшов на губи. Вона зводила мене з розуму... Чорт.

Вирішив переключитись і схопив до рук пульт. Перемкнув телевізор з каналів на ApрTV, потім дістав мобільний. 

— Які фільми ти любиш? — сказав, не дивлячись на Діну. 

— Я дивлюсь все, — відповіла вона. — Коли сьогодні пішла до кімнати, дивилась мелодраму, але тобі таке напевно буде не цікаво... 

— Чому ж, можна і мелодраму, — я усміхнувся і почав клацати пультом, допоки не знайшов якусь новинку цього місяця, я тицьнув на фільм, а потім подивився на дівчину.  — Таку не дивилась?

Вона похитала головою в знак заперечення, і я натиснув на плей. 

Завʼязка була доволі тривіальна... Щось там про друга дитинства і про переїзд. Ото я непогано обрав! Про переїзд... Діна дивилась в екран дуже уважно. І мило усміхалась, коли головний герой жартував і намагався покрасуватись перед героїнею, а та зовсім не розуміла його натяків. 

Ми сиділи мовчки, схоже, вона з головою пішла в кіно, хоча, а чого я, власне, очікував?

Однак вже на половині фільма я помітив, що Діна майже засинає... І замість того, щоб дозволити їй піти чи виключити фільм, підсів трохи ближче. Вже за пару хвилин після того, як я помітив її сонливість, вона практично лежала на моїй руці. Швидко заснула... Ми знов практично не поговорили. Що ж вона за дівчина така...

— Діно, — пошепки сказав я, наблизившись до її вуха.

— Ммм... Яр, — пробубоніла вона крізь сон. — Не треба, я не готова...

— До чого? — запитав я. 

Не очікував, що вона мені щось відповість, однак...

Можливо, вона все ж думала про мене. Вона ж сказала моє імʼя.

— Рома... 

Краще б не питав. 

Клятий Рома. Всюди він. Вона ж напевно кохає його. Чому це не дає мені спокою? 

Вона... Це ж смішно. Така дивна, ніби з іншої планети. Нічого не може сама зробити... То їжу спалить, то з підвіконня мало не звалюється... Вірить, що німфа — грецька квартиранка! Вона — ходяча катастрофа.

Я перевів погляд на дівчину, яка тихенько сопіла мені в плече. Їй ледь-ледь виповнилось вісімнадцять, Яр, заспокойся. Наївне мале дівчисько і все! Ти можеш мати будь-яку, ти... Чорт. 

Прикрив очі і подався вперед, торкаючись губами її губ. Зовсім невагомо, після чого одразу ж відсторонився. 

— Яр... — прошепотіла вона, так і не розплющивши очей. 

Кляте дівчисько реально зводило мене з розуму...

Я обережно встав з дивану, а Діна тим часом на ньому практично вляглась, бо тепер мене в якості опори там не було. Спочатку подумував віднести її нагору, але таки вирішив, що це, скоріш за все, погана ідея. Та й взагалі, носіння її на руках не має перетворитися в звичку.

Але з іншого боку, на дивані спати дуже незручно. І в неї і так болить нога.

Ні, я ж вже вирішив її не нести! 

Ну що за... Чорт. 

Я все ж взяв її на руки, і поки не передумав, поніс до сходів.

— Яр, — прошепотіла вона мені прямо у вухо. 

Чорт...

Доніс її до її кімнати, поклав на ліжко прямо в одязі, та ще й поверх ковдри. Я знов нависав над нею, як тоді, коли так само приніс її сюди після того падіння. І саме в цей момент її очі розплющились…

ДІНА

Я й сама не помітила, як задрімала. І наснився мені дивний сон. Неначе я сиджу у своїй кімнаті в квартирі Яра, аж тут приходить Рома і починає збирати мої речі. А самого Яра не видно ніде.