Розділ 9

Він відразу її побачив, як тільки вийшов з автомобіля, вихопив очима, і не тому, що вона була на виду, а тому що шукав. Ева, одягнена в блузку абсолютно божевільного забарвлення під американський прапор, шорти і білі кеди, цілилася об'єктивом прямісінько в Макара. Але він розумів, що дівчина швидше ховається за камерою, ніж намагається зловити потрібний кадр. І не помітив, ні, швидше відчув, як вона хвилюється.

Він привітав Олену, кивнув Русу, зробивши вигляд, що не побачив простягнуту руку, а потім підійшов привітатися з Евою. Та відповіла, дивлячись своїми великими карими очима, і тут його повело. Мак сам не знав, що очікував у них розгледіти — тугу, очікування, гіркоту, та хто його знає? — але нічого такого там не було. Вона просто дивилася, ніби вони випадково перетнулися на загальній тусовці, а які тут могли бути випадковості? Макар відразу сказав Олені, що приїде тільки якщо там буде Евангеліна.

Тому що він втомився без неї, не нудьгував, не сумував, а саме втомився. Кілька разів поривався приїхати, але зробити це не дозволили залишки совісті, що якимось дивом виявилися в його душі. А ось відмовитись від можливості поглянути на неї не зміг.

Всередині віддалося спазмом, тіло звично відреагувало на Еву, і Макар раптом розлютився. Ні та стриптизерка, яку він замовив на приватний танець у віпі «Неандертальця», ні ті дві повії, яких він врешті решт виставив з дому, заплативши вдвічі більше, аби вони зникли скоріше, не змогли викликати відчуттів, які він відчував з Евою. Недосвідченою, невмілою, але такою чуттєвою і хвилюючою...

Макару здавалося, що не тиждень стриманості пройшов, а рік. Що ж в цій дівчині такого, що він відчуває себе наркоманом, який підсів на дозу? Ось і зараз її близькість, її розкриті очі розбурхували і будили такі темні інстинкти, що Мак зусиллям волі змусив себе розвернутися і відійти на безпечну відстань, а потім до вечора намагався тримати дистанцію і не наближатися на відстань меншу, ніж на два метри.

Це було неважко, Безсонов не поскупився, яхту орендував велику, містку, Макару навіть каюта дісталася двоспальна. Втім, він не збирався тут довго затримуватись, годину постирчить на вечірці, відіспиться, а завтра поїде назад.

Макар робив вигляд, що слухає Тіма, спершись об барну стійку, а сам спостерігав за Евою, яка в пошуках вдалого ракурсу хіба що за борт яхти не звішувалася. Папараці... Іноді вона ловила його погляд, Макар дивився, підперши підборіддя, і знову нічого не міг розібрати.

Сонце опускалось за обрій, яхта швидко йшла вперед, залишаючи за собою пінні буруни. Дівчата розійшлись по каютах вбиратися, Макар спочатку хотів забити і залишитися в шортах, але потім все ж натягнув джинси.

На ніч кинули якір у мальовничій бухті. Так, це, звичайно, не Середземномор'я, але Олена чомусь вирішила обійтися без виїзду за кордон, а Макару так точно було все одно, летіти б він однозначно нікуди не став.

Сутеніло швидко, на яхті ввімкнули ілюмінацію, нагадавши Макару «Неандерталець», він поморщився і звично пошукав очима Еву.

— Через десять хвилин чекаємо всіх на верхній палубі, ми з Русланом хочем зробити заяву, — дзвінкий голос Олени відвернув від роздумів, і Макар дещо відсторонено подумав, що не так болісно відреагував на звістку про те, що кохана жінка зустрічається з його кращим другом.

Бо був зайнятий Евою, і було не до них. Та й сенс смикатись, Мак нутром відчував, що це не надовго, ну зовсім вони не пара, Рус і його Оленка... але куди ж поділася Ева?

Він пройшовся вздовж борту і відразу побачив на кормі біля бортика тонкий силует в довгій світлій сукні. Його затуляли від Макара широкі спини Ігоря і Дена, він прискорив крок. А потім його затрясло.

Це була Ева, вона стояла, втиснувшись в бортик, над нею нависали ці два ідіоти, Ден хапав її за руку, а Ігор тримав фотокамеру.

— Ну що ти вчепилась в неї, дівчинко, залиш ти ці фотки. Ходімо з нами, ти ж тут одна, так? Потанцюєм, а потім можемо і далі розважитися, хочеш, відразу з двома, ну що ти така зажата, облиш, розслабся... — донеслось до Макара, і його як ударною хвилею прибило.

— Відійдіть від неї, — неголосно окликнув він і вийшов з тіні. Ден обернувся.

— Забито, Маку, дівчинка з нами.

— Відваліть, що незрозуміло? — процідив Макар крізь зуби, акуратно перехопив зап'ястя Ігоря, вивернув руку, той впав на коліно і зашипів:

— Ти з глузду з'їхав, Маку, відпусти!

— Відпущу, якщо вибачишся перед дівчиною і звалиш, — Макар відібрав камеру і сунув Еві, намагаючись на неї не дивитися. Інакше він їх вб'є, а це всього лише два ідіоти.

— Годі тобі, ми ж пожартували, — примирливо забурмотів Ігор, Ден його підтримав.

— Ну що ти так сказився, Маку, ми справді жартували, стоїть тут дівчина одна, сумує, ну переграли трохи, вибач, Евочко…

І тут у Макара зірвало запобіжники. Він схопив Дена за комір сорочки і перегнув через бортик.

— Не смій. Її. Так. Називати! Зрозумів?

— Та зрозумів він, Маку, відпусти його, придурку скажений! — його вже тряс Ігор.

Макар розтиснув пальці, Ден вивернувся, крекчучи і потираючи шию, а Ігор запитав, здивовано дивлячись то на Еву, то на Макара:

— Зачекай, вона що, з тобою?