Розділ 4

Макар розтиснув лещата, перекотився на бік, продовжуючи надривно дихати, і Ева згорнулася клубком, закривши руками обличчя. Вона не уявляла, як подивиться зараз йому в очі. Те, що сталося — жахлива помилка, вона не повинна була цього допустити. Тепер всі її відчуття здавалися надуманими, як вона могла наповнюватись бажанням в його руках, розуміючи, що це всього лише фізіологія? Макару після такої кількості випитого напевно було все одно, з ким. Кого знайшов у своєму ліжку, того і…

Вона мало не розревлася від власної слабкості і безсилля, всьому виною її дурні мрії перед сном, в яких вони з Макаром заходили надто далеко. Та ще й сьогоднішнє купання додало, і навіщо тільки Макар її знайшов? Краще б вона залишилася блукати по лісі, може, сама б вийшла до річки, а ні, Олена б підняла всіх на ноги. Сестра здавалася досить переляканою, коли Макар привів Еву назад і вона зізналася Олені, що заблукала.

Ева зараз відчайдушно ненавиділа своє тіло, яке стільки часу здавалося зануреним у сплячку, а тепер зіграло зі своєю господинею настільки злий жарт. Найжахливішим було те, що вона на все пішла добровільно, і що тепер робити, не уявляла.

Як відняти руки від обличчя і подивитися на чоловіка, який зараз лежить поруч і так голосно дихає? В якого вона встигла по вуха закохатися, який став її першим і якому це до лампочки, тому що він нічого їй не сказав, взагалі нічого. Хоча повинен був відчути, він же не такий лузер в сексі, як Ева.

Вона набралася сміливості, підняла голову, і сльози самі собою потекли з очей. Макар спав, розвалившись на спині, закинувши руки за голову, і добре, якщо він завтра згадає, хто був у його ліжку. З іншого боку, якщо виїхати прямо зараз, то він може нічого і не згадати? Головне, непомітно вийти з дому і викликати таксі — зараз по локації таксі приїде навіть в таку глухомань.

Ось тільки грошей у неї навряд чи вистачить, та можна взяти у Олени, позичити, звичайно. У їхній кімнаті, напевно, нікого, Олена у Руслана, його спальня аж на протилежному боці. Тільки б вона речі не забрала з собою. Ева, нервово схлипуючи, підібрала одяг, який чомусь валявся на підлозі, швидко одяглася і, переконавшись, що в коридорі нікого немає, тінню ковзнула до їх з Оленою спальні.

Ввалилася всередину спиною, клацнула вимикачем і зупинилася в розгубленості. Олена якраз сиділа на Руслані, вона скрикнула і смикнула на себе простирадло, Рус невдоволено примружився.

— Ево? Ти чого тут?

— А де я повинна бути? — вона намагалася не дивитись на оголені чоловічі груди, на сьогодні їй вище даху вистачило голих торсів і не тільки. Дістала з шафи сумку і почала швидко складати речі.

Фотоапарат, гребінець, зарядка для телефону. В принципі все, запасний одяг так і лежав в сумці. Їй би білизну змінити, тільки спочатку в душ, а краще в гарячу ванну. Кожен рух всередині відгукувався болем, ніби металевий штир з неї так і не вийняли, хотілося змити якщо не спогади, то хоча б сліди тієї самої фізіології…

Ця думка змусила її випрямитися. Макар якщо і не згадає, то все побачить і на ліжку, і на собі. Яким би п'яним він не був, а запобіжні заходи прийняв, мабуть, у них це на автоматі, у чоловіків, десь в підкірці зашите. Ева в розпачі закусила губу.

— Ми думали, ти у Мака залишилась, — нерішуче сказала Олена, і Ева здивовано озирнулася. Взагалі-то, вона про них вже встигла забути.

— З чого це раптом я повинна у нього залишатися? — як можна спокійніше промовила Ева, дивуючись власній витримці. Відразу в голову прийшло, що Макар не повний дебіл і навряд чи стане демонструвати гостям вимазане простирадло. І себе.

— Тебе так довго не було... — Олена почала поважно, але Еві чомусь здалося, що та тушується і ховає очі.

— Де Макар? Спить? — недовірливо перепитав Руслан.

— А де він ще має бути? — відповіла Ева, втрачаючи терпіння. — Послухай, це твій друг, а не мій. Я не наймалася за ним стежити. Олено, можеш позичити мені гроші на таксі? Я поверну.

— Навіщо тобі таксі? Завтра разом поїдемо.

— Ні, я хочу зараз, — Ева вперто мотнула головою.

— Що ж, шкода. А я був впевнений, що все вийде, — Рус сів, витягнувши руки перед собою. Ева здивовано моргнула.

— Вийде? Що ти маєш на увазі?

— Нічого, — швидко сказала Олена, простягаючи Еві кілька купюр, — ось, тримай. Цього точно вистачить.

— Дякую, — Ева взяла гроші і вийшла з кімнати, кинувши на прощання: «Бувайте!»

— Світло вимкни, — гукнув їй услід Руслан, але вона вже пішла.

Таксі довелося чекати довго, Ева навіть змерзла, але в будинок повертатися не стала б під страхом смертної кари. В дорозі вона навіть задрімала, в квартиру кралася навшпиньки, щоб не розбудити Іринку. Закинула сумку в кімнату і відразу вирушила у ванну.

Жесть... Краще б вона цього не бачила. Надії на повну відключку свідомості Макара розбилися на тисячі уламків як таріль, яку вона ненавмисно впустила прямо на кахель, коли ще жила у Безсонових.

Ванну серед ночі набирати не стала, задовольнилася душем. Вранці заспана Іринка з подивом виявила її на кухні з чашкою холодної кави та причепилася з розпитуваннями. І Ева розповіла, просто не було сил це тримати в собі, а потім розревлася, звичайно ж, тому що тримати в собі сльози було ще складніше. Але як би не втішала подружка, камінь з душі зняти це не могло.