Глава 10. Ти не той, ким здаєшся

— Що це було?

Голос Елли був тихий. Але в ньому не було спокою. Лише контрольований страх.

Вона стояла посеред кімнати.

Аліар — поруч із нею.

Наєм — трохи позаду.

І навпроти — Раян.

— Скажи мені правду, — продовжила вона. — Зараз.

Раян мовчав. Його руки все ще ледь тремтіли після того, що сталося в яру.

— Я не знаю, — сказав він нарешті.

— Неправда.

Елла зробила крок вперед.

— Ти говорив голосом системи. Ти сказав, що ти архітектор.

— Я цього не казав!

— Ми це чули!

Тиша розірвалась.

— Це було не свідомо, — тихіше сказав Раян.

— Я… я не контролюю це.

— Зручно, — холодно відповіла Елла. — Дуже зручно.

Аліар поклав руку їй на плече.

— Елло…

— Ні, — вона різко відсмикнулася. — Ми вже це проходили.

Вона дивилась тільки на Раяна.

— Спочатку “я не пам’ятаю”.

Потім “я не хотів”.

А потім — світ знову горить.

Раян витримав її погляд.

— Я не ворог.

— Ти не знаєш, хто ти, — відповіла вона. — Це ще гірше.

Наєм зробив крок вперед.

— Мамо…

— Не зараз, — різко сказала Елла, не відводячи очей від Раяна.

— Він допомагає, — тихо додав Наєм.

— Він активував систему!

— Не він…

Елла нарешті подивилась на сина.

— Ти впевнений?

Наєм мовчав кілька секунд.

А потім сказав:

— Вона сама.

Тиша.

— Хто “вона”? — тихо спитав Аліар.

— Система, — відповів Наєм. — Вона не мертва. Вона просто… розбита.

Його голос був спокійний. Надто спокійний. Елла відчула холод уздовж спини.

— І що вона хоче?

Наєм подивився на Раяна.

— Щоб він згадав.

Це вдарило сильніше, ніж будь-які слова. Раян опустив погляд.

— Я не хочу цього, — тихо сказав він.

— А якщо це вже не від тебе залежить? — різко відповіла Елла.

У голові Наєма знову з’явився голос дівчинки.

“Вона права.”

— Замовкни… — прошепотів він.

— Що? — одразу повернувся до нього Аліар.

Наєм підняв очі.

І в них було щось… інше.

— Вона каже, що якщо він згадає — все повернеться.

— Хто “вона”? — вже жорсткіше спитала Елла.

Наєм затих.

— Я не знаю… але вона завжди була там.

Елла повільно перевела погляд на Раяна.

— Ти чуєш її?

Він похитав головою.

— Ні.

— Значить, він чує більше за тебе, — тихо сказала вона.

І це було найстрашніше.

— Ми не можемо ризикувати, — твердо сказав Аліар. — Якщо система повернеться…

— Вона повертається, — перебив Наєм.

Усі замовкли.

— І якщо він ключ… — Елла подивилась на Раяна. — ми не можемо просто чекати.

Раян підняв очі.

— І що ти пропонуєш?

Вона зробила паузу.

— Ми будемо тебе контролювати.

Тиша впала, як удар.

— Що? — тихо сказав він.

— Ти залишишся тут. Під наглядом.

Жодних контактів із вузлом без нас.

— Я не в’язень.

— Поки що — ні, — холодно відповіла вона. — Але якщо ти знову заговориш голосом системи…

Вона не договорила. І не треба було. Наєм дивився на них усіх.

І вперше відчув…

що щось ламається.

Не система.

Люди.