Він пам’ятає інше

Глава 5. Занадто живий

— Як ти це зробив? — спитав Аліар.

Наєм знизав плечима. Перед ним на столі лежала розібрана система зв’язку — стара, давно мертва.

Тепер вона працювала.

Повністю.

— Просто... здавалося, що я знаю як, — тихо сказав хлопчик.

Аліар уважно дивився на нього.

Це було не просто знання.

Це була звичка.

Як у того, хто вже сотні разів робив подібне.

Пізніше, коли Елла пішла вкладати Наєма, Аліар залишився один у майстерні.

На столі — уламок пам’яті, який хлопчик знайшов у яру.

А поряд — зошит, у якому син почав щось креслити.

Не просто лінії.

Схеми. Структури. Вузли.

І серед них…

Архітектура старого Ядра.

— Але я ніколи… — Аліар сів. Його пальці тремтіли.

— Я ж ніколи не розповідав йому, як це виглядало…

Він заплющив очі.

У його синові було щось... занадто знайоме.

Занадто точне.

Занадто живе.

Наче хтось, кого він втратив...

повернувся.

Подобається

#634 в Фантастика
#6308 в Любовні романи
#150 в Любовна фантастика

Відредаговано: 28.07.2025