Він пам’ятає інше

Глава 4. Пробудження другого

— Він розмовляв уві сні, — сказала Елла.

Аліар мовчав. На столі між ними лежав уламок пристрою, який Наєм приніс з яру тієї ночі.

— Я перевірила. Це старий фрагмент вузла пам’яті.

Але… — вона подивилася в очі чоловікові.

— Він був активний.

— Цього не може бути, — сухо кинув Аліар. — Я особисто переконався, що ядро знищено.

— А що, як не все?.. — прошепотіла Елла.

У цей самий час, у сусідній хаті, стара жінка — Марена — прокинулась із криком.

Її очі тремтіли, шкіра зблідла, а пальці стиснулись у кулаки.

— Я бачила… людей у білих кабінетах…

І в кожному була дитина.

А потім — я встала. Але я була… не я.

— Мам? — долинуло з кімнати її сина. — Тобі що, знову снились ті дурниці?

Вона схопилась на ноги.

— Це не сон. Це… згадка.

На ранок усе поселення обговорювало Марену.

Хтось сміявся. Хтось лякався.

Але один погляд зустрівся з поглядом Наєма.

І вони обоє впізнали щось у чужих очах.

Те, чого не було ніколи.

Але що обидва пам’ятали.

Подобається

#624 в Фантастика
#6223 в Любовні романи
#147 в Любовна фантастика

Відредаговано: 28.07.2025