Він пам’ятає інше

Глава 1. Ніч, якої не було

— Тату…

Голос був тихим. Майже пошепки. Але в ньому щось зупиняло серце.

Аліар прокинувся миттєво. Повернув голову. Наєм стояв біля ліжка. Босоніж. Очі блищали в темряві.

— Що сталося? — Аліар підвівся. — Тобі наснилось щось?

Хлопчик кивнув.

А тоді додав:

— Я бачив, як ти помираєш.

Аліар завмер. У грудях щось холодно обійняло серце.

— Це просто сон, — сказав він нарешті, намагаючись усміхнутись. — У снах буває багато дивного.

Наєм заперечливо похитав головою.

— Я знаю, як пахне твоя кров. І звук, коли вона тече.

Тиша розколола ніч.

— Це не мій сон, — прошепотів Наєм. — Це… спогад. Але не мій.

Після цього хлопчик заснув, як ні в чому не бувало.

Аліар — ні.

Він сидів до ранку, втупившись у темряву за вікном, і лише одне питання обпікало йому серце:

“Що знову пробудилось у цьому світі?.. І чому — через нього?”

Подобається

#620 в Фантастика
#6224 в Любовні романи
#142 в Любовна фантастика

Відредаговано: 28.07.2025