РОЗДІЛ 16 (продовження)

Темрява вечора опустилася над містом, але в моїй душі вирувала буря емоцій. Всі події дня залишили по собі відчуття нестійкості: перемога ще не була здобута, інтриги накочувалися хвилями, а я відчувала, що зараз кожен крок має значення.
— Аліно, дивись на це, — Артем підсунув мені планшет із новими повідомленнями від конкурентів. — Вони планують сьогодні останній хід, щоб перевірити твою слабкість.
Я глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїти серце. «Ні, цього разу я не дозволю страху керувати мною. Я сильна. Я готова.»
Вечірня нарада з командою була критично важливою. Ми розкривали останні карти, планували контрзаходи та готувалися до несподіванок. Кожне слово мало значення, кожен жест міг змінити результат.
— Ми повинні бути обережні, — промовила я, дивлячись на всіх, — і діяти тільки після того, як перевіримо всі факти. Жодна поспішна дія не виправдана.
У цей момент в кімнату ввійшла жінка з раніше знайомої інтриги. Її очі блищали хитрістю, а усмішка була лукавою.
— Аліно, я принесла ще одну частину інформації. Це може як допомогти, так і зруйнувати вашу стратегію, — сказала вона.
Я відчула холодок у спині, але не дала страху взяти верх.
— Дякую, — промовила я спокійно. — Ми перевіримо все.
Артем підійшов до мене ззаду і обійняв.
— Не хвилюйся, ми впораємося. Ти сильна. Я поруч.
Його слова були як щит: навіть перед найбільшими інтригами і небезпеками я відчула внутрішню впевненість.
Настала година, коли треба було діяти. Ми вирушили до місця зустрічі з ключовими союзниками та конкурентами. Кожен крок, кожен погляд і кожен жест мали значення.
— Вітаємо, — промовила я, входячи до зали. — Сподіваюся, сьогодні ми знайдемо спільну мову і зрозуміємо, хто дійсно прагне співпраці, а хто лише інтриг.
Очі багатьох були наповнені сумнівом та хитрістю. Я бачила, що деякі намагаються приховати справжні наміри, але тепер я могла читати людей: досвід минулих інтриг навчив мене розпізнавати брехню та маніпуляції.
— Чесність та рішучість завжди перемагають, — тихо промовила я собі.
Зустріч проходила як гра у шахи: кожен хід був стратегічним, кожна фраза мала подвійний сенс. Але тепер я відчувала, що контролюю ситуацію. Я не боялася зробити помилку, бо тепер у мене була не лише стратегія, а й сила впевненості, яку давали випробування, пройдений шлях і підтримка Артема.
У цей момент він взяв мене за руку під столом. Його погляд був спокійний, але пронизливий:
— Я вірю в тебе. Ми впораємося разом.
Я відчула хвилю тепла і любові. Моя рішучість зміцнилася ще більше: ніщо не зможе зламати нас, навіть коли інтриги стануть гострішими.
Несподівано надійшло повідомлення: один із конкурентів намагався ввести в оману наших союзників. Я швидко зреагувала, показуючи нашу прозорість та рішучість. Кожне моє слово переконувало, що ми на боці правди, а інтриги противників розкривалися самі собою.
— Це тільки початок, — промовила я, коли зустріч закінчилася. — Попереду нові повороти, і ми готові до всього.
Артем обійняв мене ще раз, і ми стояли так, насолоджуючись моментом перемоги, хоча вона ще не була остаточною. Внутрішньо я знала: попереду будуть нові виклики, нові інтриги, нові випробування. Але тепер я сильна, і разом ми зможемо пройти крізь будь-які бурі.