6 глава

- Ні, дякую. Я найближчим часом куплю все необхідне.

- Ти тільки скажи як треба буде чогось.

- Обов'язково. До побачення, місіс Моріс.

- Бувай, Кейт.

Коротка розмова з домовласницею і мозок знову відключається від реальності.

Кетрін знала, що її слова точно вплинуть на Річарда. Дівчина була впевнена, що той не буде спати та думатиме про них, адже вона теж думала. Плакала та думала яке ж життя несправедливе до неї. Чому доля така стерво і чому чоловік її мрій - такий дурний.

Кейт думала про те, що ввесь цей час Річард ховався від усіх, та втікав до невідомої нікому. Вона вважала себе його близькою подругою, думала, що знає геть усе про нього. Адже він ніколи не ховав своїх думок, емоцій, ділився всім, чим тільки міг, а тут відкривається його маленький секрет.

Можливо дівчина не сердилася б так сильно, як тепер, якби він їй розповів про неї. Але це тільки можливо. Хто знає, що б трапилось, якби Річард привів до Кетрін Аню, та сказав, що вона - його дівчина. Скоріше всього та б залишилась не тільки лисою, а й з тілесними ушкодженнями. Такий характер у неї, що поробиш.

Тепер вона думала про те, що як добре, що він так не зробив. Менше всього їй хотілося б падати в його очах. Мало хто б пробачив таке, навіть, незважаючи на те, що вона його, так звана, близька подруга.

Але дівчина всеодно не довіряла їхній любові. Якби той явився в батьків дім під руку з нею - мотиви на лице. А в їх щире кохання вона не вірила. Навіть, якщо вони знайомі декілька місяців, він не з тих, хто б став ініціатором життя разом. У цьому вона була на сто відсотків упевнена.

Вона присіла за столик під невеликим вікном, де на підвіконні стояли квіти.

"Ані було щось потрібно від нього, але що?

Гроші? Але чому тоді вони живуть в якійсь дірі, бозна-де, а не в прекрасному особняку його батька? Тоді це щось інше.

Слава? Так, безумовно, Річард досить відомий, у вузьких колах. Його зовнішність не може не приваблювати, а манерам заздритиме кожен. Він добре вихований та обучений, тому партнерам батька він також подобався. Було випущено декілька газет з ним у ролі завидного холостяка, але на цьому й усе."

Якихось видимих причин Кейт не бачила. Але ця дівчина не давала їй спокою. З нею точно щось було не так.

"І я це виясню!" - стукнувши кулачком по маленькому столику подумала Кетрін.

***

Наступний день дівчини проходив дуже швидко. Вона сходила в супермаркет та скупила всі потрібні речі. Кейт планувала затриматись в тій квартирі надовше.

Ходивши між рядами побутового магазинчику, дівчина вибирала потрібну собі техніку.

- Вибачте, - звернулась до працівника. - А де тут можна знайти чайники?

- Пройдіть зі мною, я вам покажу.

Покупки всього потрібного зайняли більше часу, ніж вона сподівалась. А це ще їй треба було піти за продуктами.

"Навіть похід за одягом не так стомлював як це. Я зараз здурію" - змучено видихнула, все ж таки життя в розкоші було не таким поганим.

"Добре, що я хоч гроші взяла, бо інакше не знала б, що й робити."

А ще вона не знала, як їй донести всі пакети додому. 

"Можливо прийдеться викликати таксі."

Знайшовши продуктовий та залишивши пакунки біля входу, вона взяла карзину та відправилась на пошуки їжі. На одній каві вона довго не протримається.

- Доброго дня. - коли вона стояла вибравши між сортами сиру, її хтось окликнув.

Повільно повернувши сир на місце, Кетрін підняла очі на чоловіка, що привітався.

"Матінко рідна!" - давши собі уявного ляпаса, все ж таки наважується відповісти.

- Не думала, що ми колись знову зустрінемось. - обернувшись в іншу від нього сторону, попрямувала далі.

Це був той самий хлопець, що просив її номер, тоді, коли вона шукала Річарда.

- А ти не думаєш, що це трохи грубо? - і він почав наздоганяти її.

І Кейт зупинилась. Видихнувши, зробивши більш-менш добрий вираз обличчя та надавши голосу всієї ввічливості, на яку була спроможна, повернулась в його сторону.

- Я думала, що тоді дала ясно зрозуміти, що не маю бажання з тобою знайомитись.

"Чогось він мене лякає. Напевно на те є підстави. Ось так "випадково" зустрітись тут... А можливо я себе просто накручую. Але всеодно, довіри він не викликає."

- Можливо нам краще познайомитись ближче, тоді ти зрозумієш, що помилялась на мій рахунок.

"Наче баран впертий."

- Я зараз не маю часу, щоб знайомитись з тобою, а тим паче розмовляти. - та всім своїм видом показувала байдужість.

"Найкращий спосіб послати когось - це залишатись холодною та апатичною."

- А ти хоч пам'ятаєш як мене звати?

- Не подобається забивати голову непотрібною мені інформацією.

"Міша. Просто йди куда йшов." Але вголос цього не сказала.

Вони завернули в ряд м'ясних виробів. 

Кейт вражав асортимент ковбас, представлений на вітринах. Вона ще ніколи, до цього моменту, не бувала в подібних місцях. Все, що відбувалось з дівчиною після переїзду - відбувалось вперше. Тому вона була вдячна своїй домовласниці - місіс Моріс, за складений список покупок. Ця старенька не мала власних дітей, тому Кейт викликала в неї материнські почуття. Та була готова допомогти в будь-якій скрутній ситуації і все, що просила натомість - це маленький букетик свіжих квітів. Дуже сильно вона їх любила, тому Кейт не могла їй в цьому відмовити. Адже жінка була готова зробити для неї набагато більше.

Ще вона попереджала, що не варто ходити темними провулками та затримуватись на вулиці допізна. Сам житловий район не був небезпечним, але його округ примушував місцевих підкорятись цим правилам. Тому таксі, хоч і недешеве, але був чудовою ідеєю.

Також місіс Моріс радила не мати справу з підозрілими людьми. Цей Михайло, на її скромну думку, підходив до цього списку. Хоч би як ввічливо він себе вів, довіряти йому все одно не хотілось. Все, що залишалось Кейт - це молитись та чекати поки він сам не піде. Виховання й все таке...