Розділ 37

— Примірник вашого договору, Софі, — юрист Сергія кладе переді мною документ, який я вперше можу уважно переглянути.

Можеш не поспішати. Якщо якісь пункти викликають сумніви, став уточнювальні запитання, — мені навіть не потрібно дивитися на продюсера, щоб переконатися у його хорошому настрої. Що ж, він отримав те, чого хотів.

Умови цього контракту мало чим відрізняються від попереднього. Знову 4 роки, із правом розірвання лише у судовому порядку, якщо сторони не дійшли спільної згоди. Щоправда, я знаю, наскільки сильний у Сергія юридичний відділ. Сенсу звертатися до суду немає, на нього не вистачить ні сил, ні коштів.

Деякі пункти викликають лише посмішку, адже вони дають мені видиму «свободу» дій, у яку я більше не вірю. З гонораром ніби стало краще: підняли відсоток із концертних турів, пообіцяли частину акцій StarRecords. Але це ніщо порівняно з розміром санкцій, які мене можуть чекати.

Сергій вирішив перестрахуватися, щоб не було більше подібних вибриків, а тому посилив покарання за псування іміджу та подібне. У мене з’явилося ще більше обмежень, що стосуються особистого простору, чому я вже не дивуюся.

П’ять сторінок контракту я швидко переглянула. Прекрасно знала, що мене чекає, а тому навіть не вчитувалася. Це немає сенсу. Ніщо вже не має сенсу, адже вчорашній день змінив моє життя і змусив замислитися над тим, що я маю.

Розбите серце й поранену душу…

Я беру ручку й ставлю підпис біля своїх ініціалів. Назад дороги немає. Сьогодні я добровільно продовжила своє утримання у цій компанії, яка й надалі обіцяє мене просувати і працювати з моєю популярністю. Чотири роки тому я була схвильованою та щасливою такому повороту подій, зараз мені вже байдуже.

— Можливо, тобі боляче сьогодні й буде важко завтра, але зовсім скоро ти зрозумієш, що обрала правильне рішення. Твоє майбутнє важливіше за все та всіх.

Сергій ставить підпис біля мого й передає документи юристу, який надалі вестиме наші справи.

От і все. Назад дороги немає.

***

— Артеме, що відбувається? Куди ти збираєшся?

Настя застала мене саме в той момент, коли я пакував свою валізу. Багато речей мені не потрібно, достатньо кількох комплектів одягу й пари взуття. Пізніше, коли я владнаю питання з новою квартирою, заберу решту гардероба та дрібничок.

Її противний голос біля вуха мене зовсім не відриває від заняття. Та й навіщо, я вже майже закінчив. Залишилося лише взяти макбук та документи, без яких зараз нікуди.

Зробивши крок до дверей, я побачив, як вона перегородила мені шлях. Настя схрестила руки на грудях і всім своїм виглядом показувала, що з місця не зрушить, доки не отримає відповіді на свої запитання. Я ж не збирався вести діалоги.

— Ти мене ігноруєш?

— А хіба це не очевидно? — я дивився на дружину згори вниз і думав про те, як сильно хочу, щоб цей статус у неї зник.

— Артеме, мені здається, що рішення вчора ти приймав самостійно. Я на тебе не тиснула. У чому проблема зараз?

— У тому, що я не хочу тебе бачити. Ти мені огидна. І якщо ти думаєш, що я порву відносини із Софі й прибіжу до тебе, то сильно помиляєшся. Так, я більше не з нею, але й із тобою не буду.

— Ти не можеш залишити мене саму! — сльози течуть по щоках жінки, але я не зважаю на них. Вони не викликають жодних емоцій, особливо після того, як мені було боляче від сліз Софі.

— Можу. Тим паче ти будеш не сама. Мої й твої батьки поруч, а ще безліч друзів і шанувальників. Ти ніколи не була й не будеш сама. А я тебе більше не можу бачити!

Це рішення було неминучим. Після всього, що трапилося, я більше не можу залишатися з Настею в одному домі. Мене трясе від люті кожного разу, коли я її бачу, а це може вилитися в щось погане. Краще, від гріха подалі, покинути цю квартиру, щоб хоч трохи привести голову до ладу.

— Артеме, я зробила все тільки заради кохання. Ти не можеш мене засуджувати.

— Ні, ти зробила все заради власного егоїзму. Чула колись фразу: «Якщо любиш, відпусти»? Знаєш її сенс? — у відповідь лише кивання. — Так ось, учора я відпустив, бо думав не про себе. А ти так не вмієш!

Кільки разів прокліпавши, я відганяю від себе образ заплаканої Софі і бачу перед собою дружину, яка вирішила, що слізьми може розтопити кригу. Наївна. Після цього вчинку я більше не можу проявити до неї тепла.

— Артеме, не роби цього, будь ласка. Не кидай мене. Мені буде погано без тебе.

— А мені погано з тобою. Причина краху наших відносин – це ти. Зрадивши мене ти вбила всі романтичні почуття, поставивши перед вибором, ти змусила наплювати на совість. Я не хочу бачити тебе доки не народиться дитина.

У нас з Настею більше нічого не вийде. Це крапка. Нехай я не з Софі, але і з нею не буду. Юридично нас не можуть розлучити до моменту поки дитині не виповниться рік. Хай так. Фактично мене з цією жінкою більше нічого не пов’язує.

Настя робить крок у бік, коли я беру валізу руки. Беззмістовно мене утримувати. Жодні слова чи вмовляння мого рішення не змінять. Я з цією жінкою жити не буде. Хай батьки мене не розуміють, а друзі засуджують. Мені байдуже на все. Як і їм на мій біль.