Розділ 36

Дзвінок будильника – не те що хочеться чути з самого ранку, особливо, коли ти переписувався півночі зі своєю дівчиною. З різницею в часі в десять годин, мій режим пішов коту під хвіст. Проте, я не скаржуся. На пенсії буде час виспатися, а доки молодий варто брати усе від життя. От тому я ладен присвятити кожну вільну хвилину для Софі.

Фокус береться важко, адже мої повіки опухли від сну. Я намагаюся намацати на іншому краю ліжка телефон, щоб виключити цю подразливу мелодію будильника, але натикаюся на щось інше.

Холодний метал під подушечками пальців виявився моїм макбуком, який я точно залишив вчора на зарядці у вітальні. Питання: а звідки він тут взявся? Або… навіщо його сюди принесли?

Після останніх подій Настя відмовилася ділити із мною одну спальню чому я сильно зрадів. Взагалі, вона більше часу почала проводити на самоті й намагалася не потрапляти мені на очі. Такі дії викликали тільки почуття провини, з якими мені доводилося боротися.

Підвівшись на ліжку, я все ж таки вирішив взяти мак до рук. Щось мені підказало, що потрібно перевірити чи усе добре. Навіщо Настя принесла його у спальню? Навряд, вона займалася прибиранням.

Екран світиться і я уважно дивлюся на робочий стіл. Здавалося, що ніби все як завжди, але це не так. По центру з’явився новий файл, який був підписаний «Відкрий мене». Палець двічі торкається тачпаду, а от погане передчуття наростає.

У файлі виявляється приховано кілька скриншотів якихось статей. Деякі з них дуже схожі на макети журналів або газет. Я вирішую більш детально роздивитися фото і втрачаю дар мови. На світлинах зображені ми з Софі…

Ми гуляємо, ми цілуємося, я біля дому Софі, її автомобіль під моєю квартирою, а ще якісь незрозумілі кадри подій, яких ніколи не було.

— Що це за чортівня?

Під фото заголовок, який я помічаю не одразу. Від прочитаного мене охоплює злість. Цього не може бути. Вона не могла так вчинити! Не вірю! Не вірю...

Приголомшлива правда про Софі, у якої немає ні честі, ні совісті.

Співачка Софі, яка зараз, завдяки синглу «Душа», перебуває у центрі уваги, виявилася не такою милою дівчиною, як здається її шанувальникам. Ексклюзивно, для нашого порталу, ми отримали інтерв’ю від Насті Соколовської, яка входить до топу популярних блогерів України, про те, як її чоловік, Артем Соколовський, неодноразово зраджував своїй дружині з артисткою.

Настя зараз перебуває на дев’ятому місяці вагітності й от-от стане матір’ю. Проте радості від народження малюка немає. Усі думки зайняті чоловіком, який через чотири роки шлюбу, не приховуючи зради, пішов від неї до Софі. Повідомляється, що артистка знала про наявність сім’ї, але її це не зупинило.

«Я навіть близько не уявляла, що так може трапитися. Ми особисто знайомі з Софі й мені завжди здавалося, що вона прекрасна людина. Щоправда, це далеко не так. У день, коли мені було зле і я думала, що втрачу дитину, вона розважалась з моїм чоловіком. Щодня я чула відмовки про те, що заняття забирають багато часу і вірила, що це так і є. А потім я почала помічати помаду на комірі сорочки. Артем говорив, що я просто накручую себе, а він мене кохає. Та тільки такі слова він писав у відповідь Софі на її смс… На фото, які вона не соромиться йому присилати…»

Руки обхоплюють голову, в якій рояться думки. Я навіть не помічаю момент, як у кімнаті опиняюся не один.

— Бачу, що ти вже прокинувся. Бажаю гарного ранку!

— Що ти ж ти наробила… Настю! Що ти в біса зробила!?

Я підриваюся зі свого ліжка, щоб опинитися навпроти дружини, яка відчувши загрозу, робить крок назад. Мене трясе від злості. Кулаки стискаються до побілілих кісточок, але я розумію, щоб переді мною стоїть вагітна жінка, до якої навіть пальцем не можна доторкнутися.

— Відповідай! — удар кулаком у стіну біля голови Насті змушує її зойкнути.

— Борюся за своє щастя! Ти мені не дав іншого вибору, аніж вступити в цю брудну гру.

— Щастя? Яке до дідька щастя, Настю? Ми по твоєму підпадаємо під категорію щасливого подружжя?

У середині бурлила лють, яку хотілося випустити, а бажано на Настю. Її вчинок ганебний. Я ніколи цього не зрозумію.

— Байдуже! Зараз ми не щасливі, але скоро народиться наш малюк. І тоді все буде по-іншому. Я борюся за наше майбутнє і за своє кохання.

— Я. Тебе. Не. Кохаю. — чотири слова, а скільки полегшення.

Перед очима тільки пелена з ненависті та відрази. Низький вчинок, який буде мати надто багато наслідків. Ніякі почуття не можуть його виправдати. Що б там Настя не говорила.

— А її кохаєш?

— Так, її кохаю.

Грудна клітка здіймається раз за разом. Мені хочеться закричати так голосно, як тільки можу, щоб до тієї біловолосої голови хоч щось дійшло. Настя сама в усьому винна, сама мене відштовхнула. Я не хочу її бачити.

— Ти з нею не будеш. Я не дозволю!

— Що ти зробиш? Що гіршого ти ще можеш зробити, крім того, щоб зламати нам життя?

Я ніколи не думав, що за якусь коротку мить так сильно можна зненавидіти людину. Та виходить, що це можливо. Саме це я відчуваю до дружини, яка колись була світлом моїх очей.