Розділ 30

Артем з хвилини на хвилину мав бути в мене, а я все ще бігала по квартирі. Одяг, прикраси, зачіска... все здавалося не тим. Я вже втретє змінювала образ і відчувала, як серце вискакує з грудей. Єдине, чого не чіпала - це макіяж. Його зробили професійно, і я знала: краще не вийде.

— Прокляття! — різкий дзвінок у двері змусив мене здригнутися. Я стояла посеред гардеробної у самій білизні. Вигляд якнайгірший для зустрічі будь-кого.

Схопила халат з підлоги, накинула й поспіхом затягнула пояс. Серце билося так гучно, що я чула його у вухах. Я була впевнена, що прийшов Артем. Хто ж іще?

Різко відчинила двері й завмерла.

— Доброго вечора, — у відчиненому одвірку стояв Сергій. — Впустиш мене?

— Т...так, — слова зірвалися самі собою. Я відступила, пропускаючи його до квартири.

Мене охопило відчуття, ніби в кімнату разом з ним увійшов холодний протяг.

— Ти чому така схвильована? — його голос був спокійний, але від погляду, який ковзав по моєму тілу під халатом, я стиснулася, ще міцніше затягнувши пояс.

— Просто… не чекала гостей, — я спробувала посміхнутися, але вийшло жалюгідно.

— Ти так швидко поїхала зі зйомок, що я навіть не встиг із тобою поговорити, — продюсер зробив крок ближче, наче перевіряючи мої межі. — Останнім часом ти вся десь на своїй хвилі. І ніяк не пускаєш мене туди. Не хочеш поділитися думками?

Його інтонація звучала турботливою, але я чула прихований підтекст. І від того ставало тільки гірше.

«Боже, тільки не зараз… Лише б Артем не з’явився і не натрапив на це».

Я проковтнула клубок у горлі й спробувала вигадати пояснення.

— Я просто… надто втомлена. Ти ж знаєш, скільки підготовки, поїздка скоро. Після зйомок я поїхала одразу додому, хотіла розслабитися, прийняти душ, — я вказала на халат, сподіваючись, що моє пояснення звучить бодай трохи правдоподібно.

Сергій довго вдивлявся в мене, ніби важив кожне моє слово на власних терезах. Потім повільно кивнув.

— Розумію, — його посмішка знову з’явилася, але в ній було щось тривожне. — Не хочу забирати твій час, тому коротко пройдемося по основних моментах, які треба вирішити.

Я видихнула, але полегшення не настало. Навпаки, все всередині стискалося від страху: а що буде, якщо саме в цю хвилину задзвонить дзвінок у двері вдруге? Якщо замість Сергія там виявиться Артем?

***

На під’їзді до квартири Софі я помітив знайоме авто її продюсера. Передчуття холодною хвилею прокотилося по тілу: тут щось не так. Я відразу вирішив припаркуватися трохи далі й почекати.

Софі нічого не говорила про гостей. Я ж планував піднятися сам, залишити у квартирі подарунок, що лежав на сидінні, і забрати її в кіно. Але тепер довелося змінити план.

Погляд ковзнув на годинник: ми ризикували спізнитися на сеанс. Та й байдуже. Допоки Сергій там, у квартирі, я не маю права з’являтися. Повідомлення писати теж не стану, навіщо привертати увагу? Треба набратися терпіння.

Щоб убити час, відкрив Instagram. У стрічці миготів червоний кружечок: прямий ефір від Насті. Не хотів навіть заходити. Від однієї думки про дружину мене нудило.

Її вагітність уже давно перестала бути для мене виправданням. Наші розмови - це нескінченні дорікання й сцени. Тепер ще й погрози розлученням. Якби Настя знала, що я сам давно про це думаю, то, мабуть, втратила б ґрунт під ногами.

Я розриваюся між двома світами. Дитина, яка скоро народиться, і жінка, яку я більше не кохаю. І Софі, мій промінь серед усього цього хаосу. Я ненавиджу брехати, але інакше бути з нею просто неможливо.

— Ну нарешті, — Сергій вийшов з під’їзду. Я видихнув із полегшенням.

Залишилося дочекатися, поки його авто зникне з двору, і тоді я піднімуся до неї.

***

— Який я радий тебе бачити, — Артем схопив мене на руки й закружляв, ніби ми не бачилися місяцями.

— Пусти, я важка! — сміх і зніяковілість змішалися в мені.

— Не вигадуй, — чоловік зарився носом у моє волосся, вдихаючи запах кондиціонера. — Як же ти пахнеш…

Мить ми стояли так, ніби весь світ зник. Артем не поспішав відпускати, але зрештою я вмовила його поставити мене на землю. Тільки тоді змогла оцінити його вигляд: діряві джинси, бомбер, кросівки й кепка. Не звичний діловий образ, а щось зовсім інше. І таке привабливе.

— Що тут робив Сергій? — в голосі Артема я вловила ревнощі. І не здивувалася. Я ж сама розповідала йому про нав’язливу увагу продюсера.

— Я й сама шокована, — знизала плечима. — Відкрила двері в халаті, а там він… — Артем стиснув щелепи, і я зрозуміла, що сказала зайве. Швидко почала засипати його поцілунками в щоки й губи, щоб розтопити похмурий вираз.

— Добре, що я його побачив. Інакше довелося б пояснити йому, що він у тебе забув, — буркнув Артем.

— А може, навпаки? — я кинула жарт, але він похитав головою.

— Заплющ очі, — наказовий тон не залишив вибору. Я послухалася.

— Хороша дівчинка, — прошепотів він, і щоки мої спалахнули.