— На вихідних у тебе зйомки, треба підготуватися, — Ольга гортала планшет, не зупиняючись.
— Що знімаємо?
— Рекламу купальників. Запишися до естетиста, тіло має сяяти в кадрі.
— Буде зроблено, мій капітан.
Ми вже підходили до кабінету Сергія. Я відчинила двері, пропустивши менеджерку вперед.
— Чудово, що ви тут. Ольго, зміни розклад Софі, — сказав Сергій і кивнув на крісло біля свого столу. Там, на моє здивування, сидів Артем.
— Які зміни? — Ольга підняла брови.
— Ми з Артемом вирішили, що подальші заняття зайві. Часу мало, тож працюй за методикою, а супроводжуватиме перекладач.
Я завмерла. По-перше, що Артем тут робить? По-друге, з чого це «ми вирішили»?
— А мою думку ніхто не спитає? — подивилась прямо на Артема. Його обличчя було беземоційним. — Я вважаю, що заняття треба продовжити.
— Софі, — він раптово перейшов на офіційне «ви», — ваш результат чудовий, ви здатні закріпити його самостійно. Компанія не повинна витрачати зайві кошти.
— Сергію, я не погоджуюся. Ще два-три тижні підготовки нам не завадять, — схрестила руки, показуючи, що відступати не збираюся.
— Замовкни, — прошипіла Ольга, та я проігнорувала.
— Софі, що за істерика? — Сергій нахмурився. — То тобі репетитори не потрібні, тепер наполягаєш. Чому?
— Я переживаю за імідж. Ми не можемо зганьбитися на сцені. Я хочу бути впевненою в готовності, — брешу переконливо, бо не хочу втратити бодай крихту присутності Артема.
— Якщо потрібно, я знайду іншого викладача, — спокійно кинув Артем.
— Саме так і зробимо, — підтримав Сергій. — Організуємо ще два тижні занять з іншим спеціалістом.
— Чому ви, Артеме, не можете продовжити те, що почали? — не стримую злості на його байдужість.
— Довелося взяти додаткову групу: колега пішла в декрет. Більше не маю змоги підлаштовуватися під ваш графік.
— Ми розуміємо. Дякую за співпрацю, — Сергій потис йому руку.
Артем підійшов до мене. Його тон ввічливий, але відсторонений:
— Було приємно з вами працювати. Ви талановита, щира, попереду на вас чекає багато звершень.
Я мовчки похитала головою. Невже він серйозно? Невже йому байдуже? Хотілося кричати, але при сторонніх не могла.
— І вам дякую, Артеме, — вимовила нарешті. — Ваші студенти щасливці. Бажаю успіхів.
Далі гучний стукіт дверей. Нехай потім пояснююсь, що це було. Я просто не витримала холоду від людини, яка нещодавно дарувала тепло.
Чому він пішов до Сергія? Чому не поговорив зі мною? Студенти, навантаження, декрет – нісенітниця. Артем злякався того, що між нами? Чи вирішив, що так безпечніше?
У студії я відчула, що ось-ось вибухну. Хотілося розтрощити щось дороге, аби вийшла пара, та я стрималася.
— Трясця! — зірвалось із губ.
Звукоізоляція дозволяла кричати, не піднімаючи офіс на ноги. Але мені потрібні відповіді. Чому Артем закриває цю сторінку, навіть не спробувавши поговорити зі мною?
***
— Артеме, перепрошую… не знаю, що це за викрутаси, — за Софі грюкнули двері, та я не засуджував її. Розумів, що в ній зараз вирує.
— Нічого, Сергію, все гаразд. Дякую за співпрацю, але мушу поспішати на пари, — збрехав, аби втекти від пояснень.
— Розумію. Сподіваюся, що ще перетнемось.
— І я.
Кивнув продюсеру, зиркнув на Ольгу. В її погляді мовчазна вдячність: ми обоє знали, чому так.
Я вийшов із важким серцем. Погляд мимоволі шукав силует за вікнами студії, але то була лише гра підсвідомості. Вирішив: треба думати головою, а не серцем. Залишатися поруч – означало б кинути Софі у полум’я скандалів. Від’їжджаючи від StarRecords, я прощався не лише зі студією, а й з розділом життя, що подарував мені зустріч і спогади, які ще довго болітимуть.
***
— Що ти виробляєш?! — Ольга влетіла в мою студію, але сил на суперечки в мене не було.
— Не зараз. Ти у справі? — я стискала телефон, намагаючись набрати Артема.
— Хочеш з ним поговорити? — вона вихопила апарат. — Дарма. Особливо після нашої з ним учорашньої розмови.
— Ти… що? — з мене злетіла вся стриманість.
Ольга подала свій смартфон. У месенджері чат з Артемом.
💬Артему від Ольги: Добрий вечір. Сьогодні без прелюдій. Софі розповіла мені про ваші стосунки. Як менеджер, мушу діяти: ця історія приречена. Скандал у пресі про роман з одруженим чоловіком знищить її репутацію. Почуття минають, а плітки тримаються роками.
💬Артему від Ольги: Вона втратила раціональність. Ти сам казав: майбутнє з дружиною залежить від дитини. Якщо дитина твоя і ти повернешся в сім’ю – це зламає Софі. Ти ж не бажаєш їй такого? Сподіваюся на твій холодний розум.
💬 Ользі від Артема: Ви маєте рацію. Я не хочу нашкодити. Заняття й спілкування треба припинити.
#158 в Сучасна проза
#1136 в Любовні романи
#237 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 28.10.2025