Розділ 32

Алекс не спав всю ніч, але втомленим себе не відчував, бо знав, заради чого втрачає сон. Тепер на карту було поставлено все - Ніка, його молода фірма і власний авторитет. Що з перерахованого стало останньою краплею для того, щоб поміняти політику розмови з дідом і зробити її агресивнішою, він не знав, але був впевнений - тепер варто по-справжньому довести, чого він вартий. Якщо Суворов не хоче по-доброму відступити, отже, доведеться змусити його це зробити.

Не було ще й семи, коли його набрав Свят - він особисто забрав Мішу та його доньку з виділеної їм квартири для того, щоб відвести комп'ютерного генія в офіс. Він знаходився окремо від інших, і радше був схожий на невелику квартирку, до верху заставлену найпотужнішими комп'ютерами та іншою технікою. Під час переїзду Громов особисто контролював всі процеси, і тільки потім всім знову зайнявся Міша - добре, що всі найскладніші операції вже були зроблені.

Під час зустрічі Маша повинна була знаходитися з нянею, але Ніка наполягла, щоб дівчинка залишилася з нею. Занадто страшно було залишати дитину саму, як, втім, і сидіти в невіданні й просто чекати результатів переговорів. Алекс не сперечався, бо не бачив принципової різниці в цьому, та й Майер напевно хотілося б знову побачитися з племінницею.

До зустрічі з Суворовим залишалося ще кілька годин, але Дмитро Вікторович захотів виїхати раніше, щоб першими прибути в бізнес-центр. Звичайно, можна було б навмисне спізнитися, змусивши старого чекати на них, але в такому випадку в охорони було б значно менше часу для того, щоб обстежити територію. Рейчел помітно нервувала, то ж захотіла поїхати з ними, але супроводжувати чоловіків, звісно ж, не стала - залишилася чекати новин в кафе навпроти.

У момент, коли двері невеликого залу для переговорів відкрилися, і в нього ввезли коляску з Олексієм Миколайовичем, батько і син невимушено базікали про справи. Їм було що обговорити, та й показати супернику, що його витівка їх анітрохи не зачепила, було б не зайвим. Суворов здивовано підняв брови, помітивши колишнього зятя.

- Ну ще б пак, куди ж без тебе, Дмитре? І як я не здогадався, що ти причетний до цього? - невдоволено буркнув чоловік, на що Громов-старший тільки посміхнувся:

- Я теж радий вас бачити. Втім, я навіть не здивований, що роки не змінили вас, Олексію - той же нищівний погляд, ті ж колючі слова і той же страх втратити свій авторитет. Що ж, хоч щось у нашому світі залишається стабільним, - з іронією зауважив Дмитро Вікторович.

- Я прийшов розмовляти зі своїм онуком, а не з тобою, то ж, будь ласкавий, помовч!

Громов-старший посміхнувся і, постукавши олівцем по столу, зауважив:

- Здається, ви ще не зрозуміли, з ким прийшли розмовляти. Запевняю, що Алексу не потрібна моя підтримка - я просто хочу особисто побачити, як він поставить вас на місце.

- Та як ти ... - Суворов кинув злий погляд на колишнього родича, але закінчити не встиг, його перервав Алекс:

- Годі! Ми прийшли сюди говорити, як дорослі ділові люди, а не мірятися авторитетом і впливом. Отже, дідусю, ти досить ясно дав зрозуміти, що хочеш побачитися зі мною. Я ж, як, сподіваюся, ти вже зрозумів, зробив все, щоб у тебе не було жодних важелів тиску на мене під час цієї зустрічі, - Алекс виразно подивився на діда, і той невдоволено стиснув губи:

- Не бери на себе занадто багато. Всі твої зусилля з моїми грошима зійдуть нанівець уже через кілька годин.

- Я б не був такий в цьому впевнений. Втім, ми тут не заради суперечки. Що ти хотів?

- Як ти, можливо, знаєш, Сергій втік, і я хочу знати, де він.

- А я тут до чого? Для пошуку мого братика притягнути своїх детективів, а у мене інша спеціалізація.

- Годі блазнювати, Алексе! Ми обидва чудово розуміємо, що він прийде до тебе за своєю дівкою!

Руки Алекса мимоволі стиснули олівець. Звук того, як він ламається, пролунав надто різко в тиші кімнати.

- Треба ж, а в перший вечір ти казав мені про неї зовсім інакше. Здається, тоді ти назвав Ніку своєю надійною людиною в «Едемі». Не знав, що все так швидко змінюється.

- Ти багато не знаєш ще, тому не корч із себе крутого хлопця. Вона розумна дівчина, не сперечаюся, але як бізнесмен - досить посередня. Вона не вміє заробляти гроші, і я з цим мирився тільки тому що її привела Аня. Та й Сергій її обожнював. Втім, ми відійшли від теми. Ти бачив брата? - різко змінив тему Суворов.

- Я не стану допомагати тобі шукати його, - відкинувшись у кріслі, відповів Алекс. - Ні зараз, ні потім. У мене немає жодної причини робити це. І тим паче піклуючись про власну безпеку, або безпеки Ніки.

- Добре, не хочеш подумати про свою безпеку - подумай про нього самого. Сергій слабкий, і ти це знаєш! Йому потрібна допомога!

- Він слабкий через тебе! Ти й тільки ти задавив його своїм авторитетом і вимогами. А ще тим, що постійно виконував будь-які його забаганки та прикривав дупу, коли в цьому навіть не було потреби! - жорстко перервав Суворова онук.

- Я робив тільки те, що зробив би для будь-кого з вас! Втім, зараз я не хочу говорити про це, - Олексій Миколайович спробував відмахнутися від його слів, як від настирливої ​​мухи, але Алекс продовжував наполягати.

- Дідько! - чоловік посміхнувся і здивовано підняв брову, - ти ж навіть не розумієш, що накоїв, так? Скільки всього могло б статися інакше, якби не було твоєї маніакальної опіки? Може, настав час якраз дати моєму братові можливість пожити своїм життям? Навіть якщо йому доведеться зжерти стільки лайна, скільки він ніколи не бачив!