Розділ 24

Дзвінок телефону розбудив Алекса серед ночі, але сон як рукою зняло, коли він почув голос брата:

- Де вона?! Поверни мені Ніку! - прокричав він.

- Для чого? Щоб ти знову побив її? - намагаючись стримувати злість, запитав Громов.

- Поверни мені Ніку! - вимогливо повторив Сергій, і Алекс зрозумів, що той несповна розуму.

- Ти її більше не побачиш, це єдине, що тобі варто знати.

- Невже вона настільки вправна в ліжку, що ти готовий спати з нею після мене? Я думав, Великий Алекс гидує чужими недоїдками! - істерично засміявся чоловік, а потім його сміх різко припинився: - Поверни мені її! Вона потрібна мені!

- Закрий рота! Я тобі сказав - ти її більше не побачиш. Вона тебе бачити не хоче, та і я їй цього не дозволю. Ти зробив достатньо для того, щоб споганити їй життя!

- З якого це дива ти став приймати за неї рішення? Вона кохає мене! Коха-а-а-ає! - протяг Серж. - Ми щасливі з нею!

- Упевнений? Я не бачив щастя на її обличчі - тільки синці на тілі та голові. Ти бісів дурень, який наважився вдарити дівчину, яку, за твоїми ж словами, любиш! І за що?!

- Та за те, що зв'язалася з тобою! Ненавиджу, коли з мене роблять ідіота! А ви обидва хотіли це зробити! Думаєш, я не помічав нічого?!

Алекс вилаявся, прикидаючи, чи варто зараз залишати Ніку саму, щоб їхати до Сержа, або, краще почекати до ранку, коли він зможе викликати когось з охорони, щоб вони побули з дівчиною. Напевно, краще все ж почекати - за той час і братик трохи протверезіє і зможе повною мірою відчути, як це, коли тебе б'є хтось сильніший.

- Ти сам зробив з себе ідіота, - намагаючись стримуватися, промовив Громов. - Ніка більше не твоя турбота, то ж забудь про неї. З тобою ж буду розмовляти я, а не вона. І так, Сергію, - тут він зробив паузу, привертаючи увагу співрозмовника, - будь мужиком - не біжи до діда, щоб він, як завжди, вирішував за тебе всі проблеми. Хоч раз розберися з усім сам.

У трубці глухо загарчали й почулися нечленороздільні мати, на що Алекс твердо вимовив:

- Коли наркота тебе попустить, зможемо зустрітися на нейтральній території й вирішити все по-чоловічому, але до цього - не гвалтуй мені мізки! - Громов відключився, сподіваючись, що не дарма весь вечір стримував себе, намагаючись не думати про те, як саме хотів би розправитися з братиком. Умовляння, що це насправді не Сергійко все робить і говорить, в наркотики в його крові, не допомагали. Хоча, на таке, здається, могли вестися тільки його родичі.

Суворов скаженів. Уже котру годину його люди намагалися зрозуміти, куди подівся Алекс, але той ніби канув у Лету. Ніяких відомостей про те, що він купив або орендував житло і транспорт в Україні не було, телефон запеленгувати не виходило, а камери поблизу міста його просто не засікли! Нахабне хлопчисько сховалося, прихопивши з собою Ніку раніше, ніж встиг зреагувати Олексій Миколайович! Онук огидно повівся з ним уже вдруге за день! А, втім, можна було здогадатися, що незабаром щось подібне станеться, як тільки він почав говорити про Сержа. Суворов досі пам'ятав вираз обличчя старшого онука, коли той говорив про згубну пристрасть молодшого. Ні краплі жалості - тільки огида і злість, ніби не розуміє, що це те, що мучить їх уже багато років!

Звичайно, Сергій сьогодні перегнув палицю, але Ніка, вже в цьому він був упевнений, сама спровокувала його. До цього ж він її та пальцем не чіпав, не кажучи вже про серйозні побої. Після неприємної розмови з Алексом, Суворов поспілкувався і з місцевим лікарем готельного комплексу, який підтвердив наявність серйозної травми. Олексій Миколайович сподівався, що медик зрозумів, що якщо він дорожить своїм місцем, то говорити на цю тему не варто - аж надто ненадійною і провокаційною вона була. Чоловік, звичайно, поопирався, але швидко зметикував, що з господарем жарти погані - позбутися можна не тільки роботи, але і спокійного сну.

Що ж, Ніку він знайде, чого б це не коштувало, але поки доведеться приставити до Сергія когось зі своїх людей. Схоже, у того зараз може остаточно знести дах, а Олексію Миколайовичу і минулого разу вистачило - проблеми він розгрібав не один місяць. Та й з чортовим готелем щось треба було робити - без Майер він перестане нормально працювати вже через тиждень - занадто багато було зав'язано на дівчині. Гаразд, це можна виправити - приставить когось, а персоналу скаже, що начальниця злягла від теплового удару. Краще швидко зробити «вкидання» потрібної інформації, ніж чекати поширення непотрібних чуток.

Зізнатися чесно, Ніка вже давно забула, що таке справжній довгий і міцний сон. Її думки завжди крутилися навколо роботи, колись коханого чоловіка, Маші й інших складників насиченого життя. Але цього разу все було інакше - вона просто спала і бачила дурні й безглузді сни - такі ж, як бачать інші люди щоночі. У них не треба було дотримуватися плану, стежити за виконанням і розв'язувати чиїсь проблеми.

Чи не вперше за багато років Майер змогла відмовитися від образу залізної леді й відчути, як це - бути слабкою і вразливою дівчиною. Подумавши про це, вона спіймала себе на думці, що зробити це можна абсолютно по-різному. Вчора Сергій дуже швидко довів їй, наскільки він сильніший за неї в фізичному плані, і, якщо буде бажання, він може зробити з нареченою все, що захочеться його затуманеному наркотиками розуму. Але ввечері того ж дня, Алекс зробив все, щоб показати, що поруч з нею може бути той, хто використовує свою силу їй на благо. Навіть якби Ніка хотіла, вона не змогла б сказати, що це те, що зробив би на його місці будь-який інший чоловік. Ні, з ним все було інакше. З чого раптом він так завзято захищав її, оберігав і піклувався? Вона знала Громова не надто довго, але вже розуміла, що він би не став возитися з кимось, якби йому було байдуже до цієї людини. Допоміг би - так, однозначно, але навряд чи б ця допомога зайшла далі, ніж виклик лікаря і транспортування у клініку. Ніці дуже хотілося вірити, що Алекс щось відчуває до неї - цим і пояснюється його поведінка, але глибоко в душі дівчина боялася тепер довіритися комусь. Навіть не за добу, а за якихось дванадцять годин, її світ перевернувся з ніг на голову і виявилося, що все, що її оточувало - було вдало розставлених реквізитом. Навіть слова, що вона чула, ретельно виписував автор. Актори майстерно грали свої ролі - за стільки років у неї навіть не виникло сумнівів, що все це - правда. Що її люблять, цінують, про неї піклуються і щиро переживають через втрату дитини, неможливість завагітніти й те, що маленька племінниця все ніяк не може одужати. Насправді ж наївно-щирою була тільки вона сама.