Розділ 18

З того моменту, як Сергій повернувся додому, Алекс ніби зник з їхнього життя - ніхто в будинку не згадував про нього, та й Аліса, здається, зрозуміла, що краще не зачіпати неприємну для брата тему. Це було дивно, адже до цього моменту дівчина вперто не розуміла, що цього не варто робити. Втім, Ніка не мізкувала особливо щодо цього і просто раділа тому, що в її родині нарешті запанував мир.

Як вона і передбачала, її наречений заспокоївся, як тільки зник дратівливий фактор і став таким же, як і раніше. Ніка і не пам'ятала, як давно Серж був настільки веселим, бадьорим і задоволеним життям, як зараз. Він з радістю їздив на роботу в клуб, цілував її вранці й розповідав про те, що відбувалося з його знайомими. Більшість з них Ніка не знала, але чесно намагалася запам'ятовувати все, про що говорив чоловік.

Після всього, що сталося в той вечір, Сергій намагався тримати себе в руках і навіть не говорити з нею неприйнятним тоном. Це було дуже мило, особливо з огляду на те, що тепер, відчуваючи роздратування або злість, він просто вибачався і виходив ненадовго на вулицю, щоб прогулятися на самоті, сходити в магазин або купити коханій квіти. До речі, після сварки він ледь не на колінах просив вибачення та обіцяв, що такого більше не станеться. Їм навіть вдалося відверто поговорити й Серж визнав, що саме брат став причиною того, що він постійно нервує і накручує себе.

Кожного разу повертаючись додому від злості чоловіка не лишалося й сліду, то ж Ніка серйозно почала замислюватися про те, щоб все ж офіційно побратися. Ні, вона все ще не відчувала тієї життєвої необхідності щоранку бачити саме це обличчя поруч, про яку писали у всіх жіночих романах, але зраджувати сподівання такої людини було соромно. Її наречений насправді став втіленням мрій більшості дівчат - тепер він намагався більше часу проводити з Веронікою, робив їй маленькі, але дуже милі подарунки, став відкритішим і цікавився її життям. Не те щоб він раніше цього не робив, але тепер все це робилося щиро, а не для проформи.

Кілька разів за минулі тижні вони навіть з'їздили до Суворова-старшого і Серж зміг спокійно поговорити з дідом, абсолютно не реагуючи на його шпильки, і не кидаючи свої у відповідь. Такі зміни дійсно здивували Ніку, але вона остаточно переконалася в тому, що Алексу в її житті місця немає. Навіть якщо їй дуже хочеться побачитися з ним, або хоча б перекинуться кількома словами телефоном.

Липневе сонце тільки-тільки підійматися, пестячи верхівки дерев своїми променями. Спека ще не стала нестерпною, як зазвичай буває в цю пору року, то ж Алекс цілком міг собі дозволити одягнутися в чорне, не боячись того, що вже через пів години стане абсолютно мокрим. В руці у нього був букет гарних червоних троянд, яким була б рада будь-яка дівчина, якби не одне «але» - їх кількість була парною. У цей самий день п'ять років тому померла Анна Суворова.

Громов дуже не любив жахливі традиційні поминання з гостями, ресторанами й спогадами про померлого - він вважав це надто особистим і не хотів ні з ким ділиться навіть тими крихтами минулого, яке у нього залишилося. Єдиний, з ким він готовий був би розділити цей день, був його батько, але у Дмитра не вийшло вирватися і прилетіти додому на річницю смерті першої дружини. Втім, обидва розуміли, що місце має виключно символічне значення.

Прокинувшись сьогодні вранці, Алекс навіть не став нікому нічого говорити - ні дід, ні Аліса не потрібні були йому сьогодні на кладовищі. Втім, стосунки між ними все ще залишалися натягнутими. Скільки так триватиме, він не знав і поки вирішив довіритися долі.

Звернувши на знайому алею, Громов на секунду завмер, а потім швидко зробивши кілька кроків назад, сховавшись від допитливих поглядів. Могила його матері виділялася на загальному тлі, оскільки над нею височів скорботний ангел, вирізаний з граніту, тому знайти потрібне місце не становило жодних проблем. Тим більше в цей ранній час на пустельному кладовищі. Чоловік був упевнений, що крім нього тут буде ще хіба що заспаний сторож та кілька копачів могил, якщо для них знайдеться робота, але він помилився. Прямо перед статуєю ангела стояла Ніка. Як і він сам, дівчина була одягнена в чорний класичний костюм, а її волосся було зібране в тугий вузол і заховане під акуратним капелюшком. Обличчя прикривала легка темна вуаль, схожа як ті, що одягають на похорон, щоб приховати сльози.

Губи дівчини ворушилися, але слів не було чутно - напевно, вона говорила ледь чутним шепотом. Судячи з того, як час від часу змінювався вираз її обличчя, а на губах раз у раз з'являлася посмішка - вона говорила зі своєю подругою. Зовсім так само, як і за життя Ані.

Це було дуже незвичайне видовище, то ж Алекс вирішив не заважати Ніці. Напевно ж вона не стала б так робити, якби його мати була для неї сторонньою людиною. Раптом вираз обличчя дівчини змінився, і вона підняла очі до неба, крадькома прибравши сльози зі щік. Цікаво, що могло так розчулити її? Або, можливо, вона знову засмутилася через те, що подруги немає поруч?

Алексу неодмінно захотілося почути те, про що говорить Ніка, і він вийшов зі свого укриття. Дівчина стояла до нього спиною і не знала, що він стежить за нею, тому продовжила свою сповідь:

- ... і все ж, Ань, я впевнена в одному - твоїм синам без тебе погано. Вони занадто горді, щоб зізнатися, але це так. Вони сумують, хоча і не показують цього. Особливо Алекс. До речі, він дуже цікавий хлопець, повинна тобі сказати. В житті не визнає, що може потребувати когось - занадто самостійний і гордий. А ще він був у захваті від того, як ми змінили «Едем». Звичайно, не показав цього, але очі все видали. Він закоханий у твоє дітище, як і ти сама. Шкода, що я раніше не знала цього - тоді б я зробила зі спадком зовсім по-іншому, - на хвилину Ніка запнулася, стискаючи в руці клатч. - Аню, мені тебе теж не вистачає. Мені теж погано без тебе. Я заплуталася в занадто багатьох речах і, боюся, без чужої поради не впораюся. А ви з Мариною були єдиними людьми, з якими я могла поговорити про все на світі. Але тепер я навіть не знаю, що мені робити - все стало занадто складно. Ти завжди була чесною зі мною і не боялася говорити навіть те, що я не хотіла чути. Це давало мені сили вчинити правильно, хоча це і було складно або неприємно. Твій син - найкращий чоловік з тих, кого я знаю, але чи варто ризикувати, руйнуючи все те, що вже є в моєму житті? Я не хочу завдавати йому болю, але і не знаю, як мені вчинити - за останні місяці все дуже змінилося.