Розділ 15

Вряди-годи Алекс перебував не в готельному комплексі, а у своєму новому офісі. Сьогодні він особисто хотів поспілкуватися з тими, хто збирався стати частиною його команди. Колись вони вже пройшли кілька співбесід з його помічниками з Чикаго і виконали досить складні тестові завдання. На фінішну пряму вийшли тільки найсильніші претенденти. Об'єктивно кожен з них ні в чому не поступався конкурентам, то ж все залежало тільки від того, хто з кандидатів здасться Алексу перспективнішим і цікавішим.

Кожному з претендентів Громов приділяв не більше пів години - цього часу цілком вистачало для того, щоб оцінити їхні можливості та знання. Деякі були дуже зацікавлені в тому, щоб отримати це місце, інші ж, здавалося, хотіли просто довести, що зможуть без особливих зусиль обійняти посаду. У будь-якому випадку Алекс прискіпливо вивчав анкету кожного співрозмовника і ставив позначки. Одним з небагатьох, хто дійсно зміг його зацікавити, став молодий чоловік, якого, в першу чергу, цікавило питання страхування й того, чи можна буде працювати віддалено, якщо виникне така необхідність. На розмові з ним Алексу було складно зосередитися, тому що не покидала думка, що він його вже десь бачив, але ось згадати де саме і за яких обставин до кінця співбесіди так і не зміг. Тільки ближче до вечора, вже збираючись додому, Алекса раптом вразило очманіле припущення, і він поліз у стіл до заповітної чорної теки.

- Точно, він! - сказав уголос Алекс, зрозумівши, що сьогодні спілкувався з Михайлом - тим самим зятем Ніки, якого колись прийняв за її коханця. Цікаво, це Майер порадила йому звернутися в компанію Громова? Ну, якщо так, то чи стане дівчисько просити за свого родича? В цілому, звичайно, Міша його цілком влаштовував - знань і досвіду більше ніж вистачало для такої посади, але ось влаштовувати когось «по блату» Алекс дуже не любив. Як показував досвід, якщо керуватися в таких ситуаціях тільки особистими симпатіями до третіх осіб, то дуже скоро можна зрозуміти, що найняв абсолютно некомпетентного співробітника, який з готовністю сяде на шию, прикриваючись зв'язками. А ось цього зовсім не хотілося.

Гаразд, він буде сподіватися, що Ніка не стане чіплятися до нього з подібними проханнями хоча б тому, що вони не настільки близькі. Та що там казати - спокійно говорити один з одним без уїдливих поколювань і то почали тільки на цьому тижні, то ж говорити про дружбу взагалі не доводилося.

Декілька разів на рік Суворов влаштовував для своїх гостей справжнє дитяче свято. Власне, заради нього багато постійних клієнтів спеціально заздалегідь бронювали номери і їхали в «Едем». Дитяча програма готельного комплексу і так завжди була насиченою, але в ці дні ставала просто божевільною. Всіх, кому менше ніж 16 років забирали з самого ранку з номерів, вели на сніданок, а після влаштовували дивовижні квести, вистави, проводили демонстрацію хімічних дослідів і, звичайно ж, запрошували професійних аніматорів. Підлітки й ті залишали свої гаджети для того, щоб взяти участь в інтерактивних шоу. Крім того, привозили батути, надувні гірки, апарати для солодкої вати й збирали лабіринти.

Більша частина готелю належала дітям, але на «метрах», що залишилися, батьки могли веселитися на повну. До них не приставали з питаннями «Що робити?», «Коли будуть мультики?» і не повідомляли, що хтось хоче пі-пі ...

Зазвичай у Ніки було повно турбот в такі дні, але кожен раз вона обов'язково привозила на свято Машу. Попри те, що вона не могла говорити, спілкуватися з однолітками у неї виходило дуже добре - їм було весело і цікаво разом, тому дівчинка завжди з радістю приїжджала на роботу до тітки.

Цей раз не став винятком, то ж Ніка ще з вечора забрала племінницю, і вони разом залишилися в «Едемі» на ніч. Дівчинці дуже подобалося, що її, як і інших її однолітків, забирають «для виконання важливого завдання». Цього разу малюкам роздали костюми піратів і наказали шукати скарб капітана Крюка, який він підло вкрав у Пітера Пена і втрачених хлопчаків. Що далі з ним треба буде робити аніматори ще не придумали - чи то віддати його Пітеру, то чи залишити собі, адже саме так вчинив би будь-який пірат! У будь-якому випадку діти були в шаленому захваті.

Персонал готелю теж змінився - кожен вибрав собі костюм до душі. Єдина умова, яка стосувалася всіх образів - вони повинні відповідати дитячому святу, а не бути втіленням сексуальних мрій підлітка. Ніка обрала собі костюм піратки, оскільки заздалегідь знала, в кого «перетвориться» Маша. Тим паче, що в такі дні попрацювати з документами в тиші та спокої все одно не вийшло б, а так з'являлася чудова можливість повеселитися на славу.

Діти бігали з приміщення в приміщення, виконуючи завдання ватажків їх банд, тому двері холу практично не закривалися. Можливо, саме тому ні Майер, ні адміністратор (сьогодні Світлану підміняла інша дівчина) навіть не звернули увагу на те, що в готель зайшов Алекс. Він чи то забув, чи то свідомо проігнорував свято. У будь-якому випадку вираз обличчя говорив про одне - він готовий і буде працювати.

- Привіт. А ти що тут робиш? - здивовано запитала Ніка, помітивши чоловіка.

- Прийшов попрацювати. Мені треба ще перевірити зображення з камер і підлатати сайт.

- Ти впевнений, що хочеш зробити це саме сьогодні, і саме тут? - заплющила очі дівчина, почувши черговий вереск когось із дітей.

- Так. Іншого часу у мене не буде, та й тут я буду впевнений, що не виникне проблем зі зв'язком.

- Ну, як знаєш, - Ніка перехилилася через стійку адміністратора і дістала ключ від свого кабінету.