Після розмови з дідом, залишилося неприємне відчуття, тому повертатися в «Едем» Алекс був поки не готовий. Чоловік дуже добре знав себе - під впливом емоцій міг наговорити такого, про що пізніше пошкодує. Але вибачатися точно не стане - в решті решт, у нього є вагомі причини для образи та злості.
То ж тепер з'явився ще й серйозний привід подумати про майбутнє. Точніше про те, як саме він діятиме і де житиме, коли наступного разу прилетить до України. І, оскільки, самому займатися вибором житла не хотілося, Алекс довірив цю справу людині, котра вже довела свою компетентність в рішенні всіх важливих питань. Святослав був одним з тих людей, з якими його батько досі підтримував стосунки, і саме йому випала честь створити весь фундамент для початку роботи майбутньої фірми. Набравши вже знайомий номер, чоловік швидко пояснив, які побажання у нього є до майбутнього житла і позначив приблизні терміни, коли він хотів би переїхати. Деталі його не особливо хвилювали.
Тим часом, Алекс зрозумів, що непогано б і перекусити, тому попрямував прямо до знайомого кафе, де, як пам'ятав, завжди чудово готували страви східної кухні. Якесь безглузде повідомлення від оператора змусило його затримаються в машині лише на хвилину, але цього було достатньо для того, щоб в декількох метрах припаркувалася срібляста Toyota Corolla. Таких автомобілів на дорозі було безмежно багато, тому Громов навряд чи б навіть звернув на нього увагу, не вийди з нього Вероніка.
На ній був той самий одяг, що і годину тому, під час їхньої випадкової зустрічі, але щось в дівчині невловимо змінилося. На губах грала щира і ледь стримувана посмішка. Здавалося, що вона тримається з останніх сил, щоб не зірватися і не побігти вперед. Людина, з якою вона прийшла на зустріч, була явно важлива для неї і ду-у-уже цікава.
На хвилину Алекс навіть завмер - раніше він ніколи не бачив її такою. Навіть з Сержем Ніка поводилася інакше. Тоді хто ж це? Хто змушує її буквально сяяти від щастя і передчуття?
Раптом, на літній терасі, дівчину помітили. Чоловік відставив склянку з апельсиновим соком і, піднявшись, привітно помахав Ніці. Дівчина у відповідь зробила те ж саме і, прискоривши крок, наблизилася до столика. Потім пара обнялась і, так само не розмикаючи рук, перекинулася кількома фразами. Ніка чогось засміялася і тільки потім кивнула на зручні диванчики, натякаючи, що непогано б присісти за столик. Незнайомець знехотя відпустив її і присів навпроти. Не минуло й хвилини, як їм подали гаряче. Судячи з того, з яким апетитом блонда наминала замовлення, її супутник точно знав вподобання дівчини і все правильно обрав. Хоча, можливо він просто запитав її заздалегідь?
Відчуття голоду на час стихло - Алекс уважно спостерігав за тим, що відбувалося перед ним. Незнайомець час від часу торкався руки Вероніки, злегка стискаючи її пальці й про щось неголосно розповідаючи. Все це виглядало більш ніж інтимно. Звичайно, можна було б списати все це на родинний зв'язок, але надто сильно вони відрізнялися зовні. У чоловіка було темне, трохи курчаве волосся, смаглява шкіра і ніс з горбинкою. Крім того, він явно був частим гостем барбершопів - густа борода виглядала доглянутою і ретельно вистриженою. У той момент, коли чоловік простягнув руку до обличчя дівчини і торкнувся її щоки, Алекс зрозумів, що більше не може просто так сидіти. Між родичами не може бути такої інтимності, а сторонні люди ніколи б собі нічого подібного не дозволили. Та й Ніка не намагалася відштовхнути руку нав'язливого супутника і ні краплі не ніяковіла, ніби це все відбувалося не в перший раз.
Так, нехай Алекс міг надумати собі багато різного про блонду, але тут уже сумнівів у нього не залишалося - з цим хлопцем у неї явно щось було. Розбиратися самому з усім не хотілося, та й Сергій може не повірити його словам. Тому Громов швидко зробила кілька знімків і відправив їх братові із зазначенням адреси. В той момент чоловік як саме сів поруч з Нікою і злегка обійняв її, повернувшись спиною до Алекса. То ж в кадр потрапило тільки задоволене обличчя дівчини.
Не минуло й хвилини, як Серж передзвонив братові:
- Ти зараз поруч з ними? - запитав він жорстко.
- На парковці, - коротко кинув чоловік.
- Дуже добре, скоро буду, - сказавши це, Сергій відключився.
Здавалося б, розмова була короткою, але за цей час ситуація серйозно змінилася - пара вже спускалася з тераси і прямувала в бік машини. Інстинктивно Алекс пригнувся, щоб його не можна було помітити, хоча з тонованими вікнами дідівської машини можна було і не ховатися.
Наблизившись до сріблястого автомобілю білявки, відбулося ще щось дивне - дівчина перекинула ключі супутнику, поступаючись йому. Це ще раз змусило Алекса задуматися про те, що вони явно зустрічалися не вперше, і навіть за кермо Corolla цей чоловік уже сідав.
Коли машина від'їхала, Громову нічого не залишалося окрім як поїхати слідом за ними, про що він і попередив Сергія. Дуже скоро вони заїхали на парковку одного з навчальних закладів. Ось так, відразу, Алекс навіть не зрозумів би, що це школа - будівля була більше схоже на медичний центр, але вивіска говорила про те, що це не так.
Те, що сталося далі, змусило Алекса серйозно понервувати - парочка вийшла з машини і зникла в будівлі, а через якихось кілька хвилин, вийшла вже з дитиною. Дівчинка була точною копією Вероніки - ті ж золоті локони, великі блакитні очі, пухкі червоні губки і акуратний, злегка кирпатий носик. Сумнівів у тому, чия вона дочка, бути не могло.
- Твою ж ...! - вилаявся Алекс, розуміючи, що зараз, можливо, станеться сутичка - Сергій був уже зовсім близько. Одна справа, коли доводиться бити морду коханцеві своєї нареченої, і зовсім інша - робити це на очах її малолітньої доньки.
#1140 в Любовні романи
#547 в Сучасний любовний роман
#89 в Детектив/Трилер
#49 в Детектив
Відредаговано: 17.12.2021