Розділ 4

На наступний день Алекс прокинувся близько о пів на восьму ранку - нечувана розкіш для нього спати так довго, то ж чоловік почувався бадьорим і повним сил. За ніч у нього в голові все вляглося, тому він був упевнений, що відмовляти дідові в такій дрібниці, як перевірка безпеки всіх систем і розробка нових методів захисту «Едему», немає причин. Тим більше, що йому самому вже натерпілися попрацювати, та й це буде гарне прикриття для того, щоб дід не чіплявся, коли він буде моніторити ринок для їх з батьком бізнесу.

На щастя, сніданок вже був готовий, то ж Алексу не довелося витрачати час на його очікування. У готелі було тихо - навіть персонал віддав перевагу сховатися в кімнаті відпочинку, щоб зайвий раз не муляти очі сім'ї Суворова. Про його круту вдачу чули всі, хоча в «Едемі» він з'являвся вкрай рідко.

Наспіх перекусивши, чоловік попрямував до кабінету директора. Білявка, та сама дівчина, яка зустріла його в перший вечір, люб'язно провела його. З її вигляду було зрозуміло, що вона не знає, чи правильно чинить, але те, що він був онуком власника, про щось їй говорило.

- Дякую, далі я сам, - ввічливо посміхнувшись, запевнив її Алекс біля дверей кабінету. Дівчина ще кілька секунд почекала, а потім поспіхом пішла, справедливо вирішивши, що менше знаєш - довше пропрацюєш спокійно.

«Ну що ж, почнемо з аудиту», - вирішив чоловік і натиснув на ручку дверей. Яке ж було його здивування, коли перше, що він побачив, була світловолоса голова Вероніки, яка схилилася над стосом паперів. Дівчина з подивом подивилася на нього, все ще тримаючи в руці якийсь договір.

Судячи з порожньої чашки кави на її столі й тому, що на підлозі вже валялися кілька зім'ятих листків, працювала вона досить давно. Навіть дивно було бачити її в простій футболці та джинсах, і з зібраним у високий хвіст волоссям. Кілька пасом неслухняно лізли в обличчя, раз у раз заважаючи господині.

- Заблукав? - ввічливо уточнила дівчина, піднімаючи на нього свої блакитні очі.

- Ні. Я хотів попрацювати, - стримано відповів Алекс.

- Це кабінет директора. Тут працюю я, - так само спокійно продовжила дівчина. - Якщо тобі некомфортно працювати в номері, я можу знайти підхоже місце для цього. У нас є відмінний конференц-зал.

- Я знаю, що це кабінет директора, і попрацювати я хотів саме тут, - Алекс прикрив за собою двері, подумавши, що з'ясовувати стосунки в проході - не найкраща ідея.

- Для чого? - відклавши в сторону ручку, з цікавістю подивилася на нього Ніка.

- Вчора я розмовляв з дідом, і він попросив мене зайнятися безпекою готелю. Для цього мені необхідно вивчити деякі документи.

- Безпекою? Для чого? Компанія, яка обслуговує «Едем», повністю справляється зі своїми обов'язками.

- Думаю, якби це було так, дідусь не простив би мене особисто цим зайнятися, - Алекс присів на підлокітник крісла й з викликом глянув на дівчину. На губах грала нахабна посмішка.

Вероніка невдоволено стиснула губи й глянула на годинник:

- Що ж, якщо він так сказав - нічого не маю проти. Думаю, години через дві я зможу запитати про це в Олексія Миколайовича.

Чоловік піднявся і попрямував до директорського столу. Потім сперся на нього, буквально нависаючи над Нікою. Треба віддати їй належне - дівчина не знітилася, а тільки відкинулася в кріслі, демонстративно закинувши ногу на ногу.

- Якби я хотів почати роботу пізніше - обов'язково почекав би, коли прокинеться дід. Але сьогодні я вже хотів би поговорити з ним про ті промахах, які знайду. То ж раджу повірити мені на слово і дати доступ до всіх необхідних документів. Або ти думаєш, що я маю намір запустити сюди терористів і дозволити їм облаштувати тут штаб? - з кожним словом він схилявся до Ніки все ближче, але дівчина й не думала відступати. Тільки одна її брова все вище і вище підіймалася, здивована чи то нахабством чоловіка, чи то його припущенням.

- І все ж, я не вважаю, що можу надати тобі доступ до цієї інформації, - твердо заявила вона.

Чоловік різко випростався і розсміявся:

- Слухай, блондо, невже ти справді думаєш, що в моїх інтересах влаштовувати тут розгром? Повір, навіть моя нелюбов до тебе не дає мені приводу знищувати те, що створила моя мама. Навіть попри те, що ти витворила з «Едемом». Ти могла б дати мені ті документи з безпеки, які б вважала за потрібне, а далі б уточнила всю необхідну інформацію у діда, якщо так не довіряєш мені. Або, може, тобі є що приховувати?

З хвилину помовчавши, дівчина все ж вирішила відповісти. Схоже, вона розуміла, що тут їй дійсно нічим буде пояснити свою поведінку:

- Добре, я дам тобі деякі теки. Але тільки зі старих архівів.

- Наскільки старих? Сама ж розумієш, що все, що було зроблено до реконструкції, мене мало цікавить - там майже не буде актуальних даних!

- Не настільки старих, можеш не хвилюватися, - Ніка невдоволено глянула на верхню полицю шафи й попрямувала за стільцем. Алексу стало навіть цікаво, як далеко це дівчисько зможе зайти у своїй самостійності. Невже настільки хоче показати, що не потребує його допомоги, що навіть елементарно не зможе попросити дістати потрібну їй теку? Ні, справа її, але виглядає смішно. Тим паче, що з його зростом він зміг би зробити це навіть не напружуючись.