7-а

Кіндрат

Він здогадувався, що так станеться. Коли тобі тридцять дев’ять, починаєш розуміти те, що ховається між словами та у поглядах.

Божена поїхала та навіть не попрощалася — якщо не враховувати посмішки, яку вона подарувала йому наостанок. В якийсь момент за столом він відчув, що Божена перестала вслухатись в розмову, Саме тоді Кіндрат запідозрив, що Божена може не витримати та втекти зі снобістського товариства, яке зазвичай збиралось на подібних заходах. Кіндрат завжди про це знав, та все ж з’явився на різдвяному балу. На що сподівався, хто зна? Можливо відчув, що зустріне тут Божену?

Вона ж вочевидь не звикла до манери спілкування, яка зазвичай панувала серед подібних людей й дуже нагадувала гру «кому вдасться зібрати якомога більше інформації». Кіндрат сподівався, що втримає тут Божену до тієї миті, поки матиме законний привід провести її додому. Щира правда — лише провести та переконатися, що з нею все гаразд, бо Кіндрат одразу зрозумів, що така жінка, як Божена, перш за все прагне поваги. Тільки у цьому випадку Божена й сама поважатиме чоловіка, який проявляє до неї цікавість. Лише тоді, можливо, у них і з’явиться якийсь шанс.

Далі цього Кіндрат не загадував. Він вже давно перестав будувати бодай якісь плани стосовно жінок, а почалось це після однієї дуже неприємної історії. Відтоді минуло чимало років, але Кіндрат продовжував уникати серйозних стосунків. Можна сказати, що стосунки теж його оминали, бо жодна жінка, з якою він зустрічався, не чекала від нього нічого, крім хіба що подарунків — і близькості.

Деякі буквально переслідували його, щоправда, зазвичай таємно і з однією примітивною метою — щоб затягнути в ліжко. Кіндрат щиро не розумів, що їх до цього спонукало. Красенем він себе не вважав, забезпеченою людиною став лише нещодавно, а його інтелектуальні здібності цих жінок не цікавили. Мало того — дехто з них зізнавався, що Кіндрат виглядає наче жорстокий варвар. Тож спочатку вони дивилися на нього, наче на чудовисько, а потім кидались йому на шию. З віком Кіндрат перестав намагатися якось собі це пояснити. Сам він практично нікого з жінок не заохочував, але іноді все ж піддавався на відверту провокацію, адже він — чоловік, і має свої потреби.

Його матуся, Ореста Драган, вже навіть цікавитися перестала, коли син врешті-решт познайомить її з невісткою. Іноді Кіндратові здавалося, що вона порадіє будь-якій жінці, яка потішить її онуками. Та попри свою щиру любов до матусі, в цьому питанні Кіндрат вперто ігнорував її бажання. Йому була потрібна не будь-яка жінка, а справжня, надійна подруга та лише після цього — кохана.

Можливо, його прагнення було занадто ексклюзивним, однак Кіндрат на менше не погоджувався. Пристрасть спалахує та зникає, і добре, якщо без руйнівних наслідків. За спостереженнями Кіндрата, щойно гострі почуття минали, багато колишніх закоханих бачити одне одного не могли, щиро не розуміючи, що спонукало їй до палкого зв’язку. Кіндрат такого не хотів. Більше не хотів. Але з кожним новим роком його надія зустріти жінку, яка б стала для нього чимось особливим, виглядала все більш примарною.

І тут раптом — Божена…

Кіндрат намагався поводитися якомога обережніше, щоб не налякати цю тендітну та дуже милу красуню. Однак вона все одно втекла, наче Попелюшка, але навіть туфельку йому не залишила. Він стояв на морозі та спостерігав, як розчиняється в темряві світло від фар автомобіля, в який вона буквально заскочила, наче справді хотіла якнайшвидше опинитися якомога далі від усього цього елітного пафосу.

Чи був він розчарований? Можливо. Собою. Оточенням. Життям, яке цю жінку зовсім не балувало. Але тільки не Боженою. Вона здалася йому бездоганною. Бездоганною для нього, бо для кожного чоловіка існує своя бездоганна жінка. Головне — не помилитися. Цікаво, що про це думає Божена?

Однак зараз йому залишалося тільки потішитися, що в сучасному світі знайти людину значно легше, ніж колись. До того ж у такому компактнім місті…

Кіндрат повернувся до готелю лише задля того, щоб забрати своє пальто, проте в холі на нього вже чекав Давид. Але Кіндрат не поспішав підійти до брата. Якщо Давиду щось потрібно, нехай зачекає.