Глава 7

Божена остаточно вирішила, що з неї досить елітних розваг. Та й загалом вони, мабуть, стали б для неї нудними — якби не Кіндрат. Тож вона замовила таксі, одягнулася та вийшла з готелю. Після розмови з Оксаною їй страшенно хотілося ковтнути свіжого повітря. Нехай навіть морозяного.

Щоб не стояти на сходах, наче бідна родичка, яка чекає на подачку, Божена спустилась сходинками та, як і обіцяла доньці, сфотографувала на пам’ять будівлю з декількох ракурсів — всередині робити це не наважилася, бо не знала, чи можна. Сховавши телефон у сумочку, Божена вчергове рушила вздовж довгої черги автомобілів, тільки тепер у зворотному напрямку. На вулиці більше не мело, але відчутно впала температура, і в туфлях Божені було доволі холодно. Тож якщо таксі затримається, їй доведеться хіба що танцювати, щоб не стати бурулькою.

Згадавши про танці, Божена всміхнулася — задоволено та водночас сумно. Їй сподобалося танцювати з Кіндратом. Але…

Була ще одна причина, яка примусила Божену практично тікати з різдвяного балу. Як жінка, вона не могла не відчути, що Кіндрат нею зацікавився. Саме тому Божена не хотіла дочекатись миті, коли він висловить пропозицію провести її додому.

Вона, звісно ж, не думала, що Кіндрат запропонує їй щось таке, що зазвичай пропонують одинокій жінці, яку вже залишив якийсь чоловік. Чомусь же той це зробив.

Божена зітхнула.

Хоча, може й думала, але не хотіла цього. На перший погляд, Кіндрат не з таких, але хто зна? Хай краще цей вечір залишиться гарним спогадом про приємного чоловіка. Все одно рано чи пізно Кіндрат знову поїде за кордон. До того ж між ним та Боженою — справжня прірва. Навряд чи вони взагалі зустрілись би, якби не різдвяний бал. Тож нічого серйозного між ними відбутися не може, а до несерйозного Божена поки що не дозріла.

Краще завершити усе ледь почате на мажорній ноті.

Таксі приїхало незвично швидко. Виявилось, що таксист мешкав недалеко від готелю та лише під’їхав до своєї домівки, коли в додатку з’явилось замовлення Божени. Чоловік вирішив заробити на недешевому замовленні, тож вже за п’ятнадцять хвилин Божена влаштувалась на задньому сидінні доволі старого легковика. Та яка різниця, скільки років він на ходу? Божена не така вже велика пані, щоб перебирати автівками.

Якоїсь миті щось примусило Божену озирнутися. На погано освітленій доріжці, вздовж якої вона нещодавно рухалась, стояв високий чоловік. Невже Кіндрат? Було надто далеко та занадто темно, щоб Божена могла в цьому переконатися, але їй дуже хотілося, щоб це був Кіндрат.

Та вже за мить Божена похитала головою та знову поглянула в лобове скло. Вона — не Попелюшка, і туфельки залишись на її ногах. Та й загалом, життя Божени — не казка, а різдвяний вечір — лише виняток з правила.

Можливо, просто хтось вийшов на перекур, а вона вже навигадувала різного романтичного. Проте, якщо навіть сталося неможливе, і це справді був Кіндрат, Божена вже зробила свій вибір — поки мала таку можливість. Заможні чоловіки не для таких, як вона.

Тож порівняно скоро Божена увійшла до своєї темної квартири. Оля сьогодні залишилася ночувати в Еріки, тож тут стояла майже абсолютна тиша.

Божена дуже обережно зняла свою шикарну сукню та повісила її на плічка. Хоча ця чудова річ була на Божені увесь вечір, вона тільки зараз по-справжньому оцінила вишукану красу вечірньої сукні. Божена провела по ній рукою та зітхнула — навряд чи ще колись вона зможе дозволити собі одягнути щось подібне.

Божена зітхнула та пішла в душ. Стоячи під гарячими струменями, вона раптом усвідомила, що плаче.

Якого біса? Адже цього вечора нічого не змінилося, і вона повернулась додому тією ж звичайною лікаркою та жінкою, яка самостійно виховує доньку, якою поїхала на різдвяний бал. Тому Божена негайно вимкнула воду, завернулась у товстий махровий халат і у такому вигляді залізла під ковдру.

Попри те, що Давид влаштував їй скандал, це був чудовий вечір, який Божена запам’ятає надовго. Щодо Кіндрата, то він назавжди залишиться в її спогадах як справжній лицар у смокінгу. Дуже вродливий лицар. А ще привітний — принаймні до неї. І танцює він гарно. Та й взагалі…

Божена подумала, що не варто так сильно ідеалізувати чоловіка, бо одного разу вона вже потрапила на цей гачок. Тож Божена повернулась на бік і несподівано міцно заснула.

Наступного дня, а це була п’ятниця, Божена заледве не спізнилася на роботу. Встигла лише тому, що цього разу їй не довелося вести Олю до дитсадка. Цього тижня він вже не працював, тому Еріка забрала похресницю з собою до бібліотеки.

Відпрацювавши, Божена потішилася, що тепер аж до понеділка вона цілком вільна. Тож вона переодягнулася та негайно побігла до бібліотеки. Там стояла звична тиша, а відвідувачів було ще менше, ніж зазвичай. Еріку та Олю вона знайшла у найближчій читальній залі.

Щойно Оля її помітила, як негайно кинулась обіймати. Ще б пак, вони не бачились ще від учорашнього обіду.

— Я так скучила! — вигукнула Оля, щосили притискаючись до Божени, і додала вже на вухо: — Дуже сильно скучила.

— Я теж дуже сильно скучила, — Божена розцілувала доньку в щічки. — Тепер ми будемо разом декілька днів. Нікуди без тебе не піду.

Оля кивнула.

— Добре. Я тільки трішки тут домалюю, і можемо йти додому.